Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Кардіф» (далі – ПрАТ «СК «Кардіф» або «Компанія») створене з метою формування ринкових відносин, розширення страхового простору і отримання прибутку в інтересах Акціонерів Компанії шляхом здійснення господарської діяльності у сфері страхування, перестрахування і фінансової діяльності, пов'язаної з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням у формі добровільного та обов'язкового страхування за будь-якими видами, крім страхування життя, на які Компанія отримала відповідні ліцензії.

Основний вид діяльності Компанії – надання страхових послуг на території України за видами страхування відповідно до наступних ліцензій: - страхування від нещасних випадків. Ліцензія АВ №520999 від 11.02.2010 р., безстрокова, - страхування здоров’я на випадок хвороби. Ліцензія АВ №520997 від 11.02.2010 р., безстрокова, - страхування майна. Ліцензія АВ №520998 від 11.02.2010 р., безстрокова, - страхування фінансових ризиків. Ліцензія АВ №521000 від 11.02.2010 р., безстрокова, - страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ. Ліцензія АД 039975 від 02.11.2012 р., безстрокова, - страхування вантажів та багажу (вантажобагажу). Ліцензія згідно з розпорядженням Нацкомфінпослуг № 3757 від 15.09.2017 р., безстрокова, - страхування медичних витрат. Ліцензія згідно з розпорядженням Нацкомфінпослуг № 522 від 04.04.2019 р., безстрокова, - страхування відповідальності перед третіми особами. Ліцензія згідно з розпорядженням Нацкомфінпослуг № 523 від 04.04.2019 р., безстрокова. Копії ліцензій розміщені на офіційному веб-сайті Компанії за адресою: https://cardif.com.ua/company/public-info/

Юридична та фактична адреса Компанії: вул. Іллінська, 8, Київ, 04070, Україна. До внутрішньої організаційної структури ПрАТ «СК «Кардіф» входять: - Генеральний директор; - Департамент актуарної звітності, ризик-менеджменту та аналітики; - Комерційний департамент; - Операційний департамент; - Фінансовий департамент; - Секретаріат; - Внутрішній контролер; - Провідний аудитор; - Юрисконсульт

Компанія здійснює свою діяльність за бізнес моделлю B2B2C, надаючи страхові послуги через своїх партнерів – страхових агентів. Основними партнерами Компанії є банки, на долю яких припадає 47,1 % страхових премій, отриманих Компанією в 2020 році, що відповідають потребам клієнтів, постійно підвищуючи цінність страхових продуктів для клієнтів.

У 2020 році Компанія активно розвивала альтернативні страхові продукти та канали продажів із використанням цифрових технологій в сфері електронної комерції.

За результатами діяльності Компанії в 2020 році отримано 70 634 тис. грн. страхових премій, що на 18,8 % менше ніж за 2019 рік:

При цьому кількість укладених договорів страхування зменшилась за 2020 рік на 32,9%:

Загальний обсяг відповідальності за усіма договорами страхування склав 11 054 227 тис. грн., що на 22,5%  менше ніж за 2019 рік:

За результатами 2020 року Компанія отримала збиток у розмірі 9 173 тис. грн. в порівнянні з прибутком за результатами 2019 року у розмірі 2 215 тис. грн.

ПрАТ "СК "Кардіф" виконує вимоги Положення про обов’язкові критерії і нормативи достатності капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій страховика, затвердженого розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 850 від  07.06.2018 р.

Станом на 31.12.2020 р.

Нормативний обсяг активів, який визначається з метою дотримання Нормативу платоспроможності та достатності капіталу, зменшений на розмір відстрочених аквізиційних витрат (DAC) в обсязі 25% розміру сформованого резерву незароблених премій (ПрАТ "СК "Кардіф" є страховиком, що здійснює страхування інше, ніж страхування життя), перевищується сумою прийнятних активів /всі суми в тис. грн./:

Норматив платоспроможності та достатності капіталу власника істотної участі до ПрАТ "СК "Кардіф" не застосовується, тому що ПрАТ "СК "Кардіф" не є власником істотної участі в інших страховиках.

Нормативний обсяг активів, який визначається з метою дотримання Нормативу ризиковості операцій як розмір страхових резервів, які розраховуються відповідно до законодавства, та який може бути зменшений на розмір відстрочених аквізиційних витрат (DAC) в обсязі, не більше 20% розміру сформованого резерву незароблених премій (ПрАТ "СК "Кардіф" є страховиком, що здійснює страхування інше, ніж страхування життя), перевищується фактичною сумою прийнятних активів, що відповідають вимогам Нормативу ризиковості операцій /всі суми в тис. грн./:

Фактичний Норматив якості активів ПрАТ "СК "Кардіф", сума активів, які визначені в якості низькоризикових активів, становить 70,0% від страхових резервів, що перевищує вимогу в не менше 20% страхових резервів для страховиків, що здійснюють страхування інше, ніж страхування життя) /всі суми в тис. грн./:

Діяльність Компанії не спричиняє негативного впливу на навколишнє середовище. В процесі своєї діяльності Компанія здійснює використання води та електроенергії виходячи з принципів економії, раціональності, мінімальної необхідності для забезпечення господарської діяльності та забезпечення санітарно - гігієнічних потреб персоналу, виконання нормативів з охорони праці. Компанія впроваджує принципи розумного споживання ресурсів, а саме: • двосторонній друк документів; • використання проектора під час нарад та зустрічей, замість друкованих матеріалів; • вимкнення комп’ютерів на вихідні; • вимкнення кондиціонерів та/або обігрівачів у кінці робочого дня; • використання громадського транспорту тощо. Використаний папір збирається та передається на переробку. Управління відходами діяльності Компанії здійснює ТОВ «Ластівка ЛТД», яке є орендодавцем приміщення, в якому розміщується офіс Компанії.

Компанія провадить кадрову політику відповідно до колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ПрАТ «СК «Кардіф» на 2018 – 2023 роки (надалі – Колективний договір), ухваленого загальними зборами трудового колективу Компанії від 02.11.2018 та згідно з вимогами Кодексу Законів про Працю України, Законів України «Про колективні договори і угоди», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про охорону праці», «Про відпустки», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про оплату праці», «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», інших нормативно правових актів. Станом на 31.12.2020 загальна кількість працівників складає 24 особи, включаючи 2 особи у відпустці по догляду за дитиною до 3 років і 1 особу у відпустці по вагітності та пологах, з них 5 обіймають керівні посади. В Компанії 40% керівних посад обіймають жінки. Компанія здійснює заохочення (мотивацію) працівників відповідно до Колективного договору. В процесі своєї діяльності Компанія дотримується вимог законодавства щодо охорони праці та безпеки на робочих місцях. В Компанії діє Інструкція з охорони праці, яка розроблена на підставі Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженої Наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 1998 року №9. На період пандемії COVID-19 Компанія надала можливість своїм працівникам перейти на віддалену роботу з дому. Дирекція з інформаційних технологій компанії провела тестування можливостей програмного забезпечення і систем компанії для забезпечення плавного переходу до режиму віддаленої та безперебійної роботи всіх робочих процесів. Здоров’я і безпека співробітників залишаються в центрі уваги керівництва. Компанія продовжує слідкувати за рівнем загроз COVID-19 і оцінювати потенційні ризики для здоров’я своїх співробітників, використовуючи всі існуючі системи моніторингу. Компанія надає можливість для навчання та підвищення кваліфікації персоналу шляхом оплати відповідних навчальних програм, курсів, семінарів тощо. Компанія надає рівні можливості для працевлаштування незалежно від статі, віросповідання, фізичних вад але в межах компетенцій, які необхідні для здійснення діяльності Компанією. Компанія взяла на себе зобов’язання підтримувати позитивну робочу атмосферу, де до всіх співробітників ставляться з повагою і гідністю. З цією метою в Компанії впроваджений Кодекс поведінки, текст якого розміщено на офіційному веб-сайті Компанії за адресою: https://cardif.com.ua/company/public-info/ Для Компанії корупція та використання службових повноважень є абсолютно не прийнятними незалежно від обставин. Компанія запровадила міри протидії та боротьби з корупцією, що включають: • Програму призначену для протидії хабарництву та використання службових повноважень • Процедури та контролі, що регулярно переглядаються • Тренінги • Внутрішню процедуру сповіщення. В Компанії впроваджений кодекс протидії корупції, що інтегрований в Кодекс поведінки, текст якого розміщено на офіційному веб-сайті Компанії за адресою: https://cardif.com.ua/company/public-info/

Система управління ризиками в ПрАТ «СК «Кардіф» Загальна структура та основні завдання, функції та підзвітність відповідального працівника, що виконує функцію оцінки ризиків. Генеральний директор є одноосібним виконавчим органом Компанії, який призначається Наглядовою радою Компанії і діє на підставі Статуту. Виконавчий орган є відповідальним за практичну реалізацію основних елементів системи управління ризиками. Працівник, відповідальний за оцінку ризиків, підпорядковується безпосередньо Генеральному директору та має відповідні повноваження щодо доступу до інформації, необхідної для оцінки ризиків. Призначений працівник, який виконує функції оцінки ризиків, є відповідальним за: • визначення та впровадження системи управління ризиками та її узгодженість з Правилами Управління Ризиками Групи; • виявлення, визначення, оцінку ризиків; • збір необхідної інформації для здійснення оцінки ризиків та забезпечення безперервного контролю за ризиками; • проведення стрес-тестування; • організацію та проведення Ризик комітету; • надання рекомендацій виконавчому органу Компанії щодо запобігання ризикам; • надання пропозицій щодо заходів покращення ефективності системи управління ризиками; • налагодження ефективних процесів комунікації з питань управління ризиками та впровадження культури ризик-менеджменту в щоденну роботу Компанії; • інші функції, передбачені розпорядженням Нацкомфінпослуг №295 від 04.02.2014 «Про затвердження Вимог до організації і функціонування системи управління ризиками у страховика» (далі - Розпорядження). Перелік ризиків (підгруп ризиків), які ідентифікує Компанія у своїй діяльності. Компанія виділяє наступні ризики у відповідності до класифікації ризиків згідно Розпорядження та класифікації ризиків та згідно з методологією Компанії. 1) Андеррайтинговий ризик - це ризик фінансових збитків, викликаних раптовим, несподіваним збільшенням страхових вимог. Цей ризик може бути статистичним, макроекономічним або поведінковим, а також може бути пов'язаний з проблемами громадського здоров'я чи надзвичайними подіями. Зокрема, згідно з Розпорядженням, Компанія виділяє наступні категорії андеррайтингового ризику: • Ризик недостатності страхових премій і резервів – ризик, викликаний коливаннями частоти, середніх розмірів та розподілу збитків при настанні страхових випадків. • Катастрофічний ризик – ризик, викликаний неточністю прогнозів настання надзвичайних подій та оцінок їх наслідків. 2) Ринковий ризик – це ризик фінансових втрат, що виникають в першу чергу внаслідок несприятливих змін ринкових параметрів, що можуть базуватися як на основі характеристик активів, які перебувають в обігу, так і на основі інших чинників. Ринкові параметри що базуються на основі характеристик активів, які перебувають в обігу, можуть включати в себе обмінні курси, ціни на облігації, вартості товарів та цінних паперів, деривативів, вартість інших ринкових активів, таких як нерухомість або автомобілі, а також параметри, які можуть бути виведені на основі попередніх, такі як відсоткові ставки, спред, очікувані волатильність та кореляція та інші. Зокрема, згідно з Розпорядженням, Компанія виділяє наступні категорії ринкового ризику: • ризик інвестицій в акції - ризик, пов’язаний із чутливістю вартості активів, зобов’язань та фінансових інструментів страховика до коливання ринкової вартості акцій; • ризик процентної ставки - ризик, пов’язаний із чутливістю вартості активів та зобов’язань страховика до коливання вартості позикових коштів; • валютний ризик - ризик, пов’язаний із чутливістю вартості активів та зобов’язань страховика до коливання курсів обміну валют; • ризик спреду - ризик, пов’язаний із чутливістю активів та зобов’язань страховика до коливання різниці в доходності між облігаціями підприємств та державних облігацій України з тим самим (або близьким) терміном до погашення; • майновий ризик - ризик, пов’язаний із чутливістю вартості активів та зобов’язань страховика до коливання ринкових цін на нерухомість; • ризик ринкової концентрації - ризик, пов’язаний із недостатньою диверсифікацією портфеля активів або у зв’язку зі значним впливом одного або кількох емітентів цінних паперів на стан активів. Додатково, Компанія виділяє ризик ліквідності. Це ризик неможливості виконати поточні або майбутні готівкові зобов’язання через неможливість продажу активів (i) своєчасно та (ii) за прийнятною ціною без (iii) істотного впливу на ринкові ціни та / або своєчасно отримати доступ до альтернативних інструментів фінансування. 3) Кредитний ризик - це ризик фінансових втрат або несприятливих змін фінансового стану Компанії внаслідок зміни кредитоспроможності емітентів цінних паперів, контрагентів та будь-яких боржників, а саме ризик дефолту контрагента, ризик спреду або ризик ринкової концентрації. В залежності від характеру відносин з дебітором, Компанія розрізняє наступні категорії кредитних ризиків: • Кредитний ризик Активів – кредитний ризик пов'язаний з інвестиційною діяльністю Компанії - Ризик збору премій (collection credit risk) – ризик неперерахування Компанії отриманих коштів страхувальників агентом внаслідок його дефолту. - Ризик розривів (surrender credit risk) – ризик неповернення агентом частки незаробленої комісії по достроково припиненим договорам страхування внаслідок його дефолту. • Кредитний ризик Пасивів – кредитний ризик пов'язаний з надходженнями, що виникають в процесі провадження страхової діяльності Компанії. Такі надходження включають в себе надходження від перестраховиків, партнерів та інших контрагентів. Компанія виділяє наступні основні види Кредитних ризиків Пасивів: - Ризик перестраховика (reinsurance credit risk) – ризик невиконання перестраховиком взятих зобов’язань перед Компанією внаслідок його дефолту. 4) Операційний ризик – це ризик фінансових втрат страховика внаслідок порушення або неналежної роботи внутрішніх процесів, відмови систем IT або зовнішніх подій, як випадкових, так і природних. Зовнішні події, згадані в цьому визначенні, можуть мати людське або природне походження Зокрема, операційний ризик може бути спричинений недоліками управління, процесів обробки інформації, контролю, безперервності роботи, надійності технологій, а також помилками та несанкціонованими діями Співробітників Компанії. Зовнішні події включають в себе (але не обмежуються наступним переліком) повені, пожежі, землетруси, терористичні акти у випадках, якщо вони спричиняють вплив на процеси Компанії. Вплив таких подій на страхувальників та вигодонабувачів відноситься до андеррайтингового ризику. 5) Стратегічний ризик Додатково, Компанія виділяє та здійснює управління Стратегічним ризиком, який виникає в результаті невиконання стратегічних ініціатив (включаючи придбання, злиття, запуск нових продуктів, входження на нові ринки тощо), що призводить до фінансових втрат. Стратегічний ризик, пов'язаний з: • зовнішнім бізнес-середовищем: ризик фінансових збитків, що можуть виникнути внаслідок зміни обороту, маржі, затрат на основі зовнішніх, галузевих або інших ринкових факторів. • невідповідним впровадженням стратегії управління ризиками в процеси розвитку Компанії. Компанія також визнає наступні сімейства суміжних ризиків. 6) Репутаційний ризик - це ризик втрати довіри клієнтів, контрагентів, постачальників, працівників, акціонерів Компанії, будь-яких інших зацікавлених осіб, довіра яких є необхідною умовою для здійснення повсякденної діяльності Компанії. 7) Ризик комплаєнс – це ризик провадження юридичних, адміністративних або дисциплінарних санкцій стосовно Компанії, а також інші збитки, які Компанія може понести внаслідок недотримання законів, регуляторних норм, правил поведінки та передових практик, які застосовуються в страховій та фінансовій діяльності. Даний ризик є частиною операційного ризику. Але оскільки даний ризик може заключати в собі не тільки прямі фінансові збитки, а й шкоду репутації, Компанія управляє ризиком комплаєнс відокремлено від інших операційних ризиків. Компанія визнає Ризик учасника фінансової групи. Група також визнає ризик управління активами та пасивами (ALM ризик), ризик моделей, а також нові ризики, які виникають (Emerging risks). Для здійснення ефективного управління ризиками Компанія деталізує класифікацію ризиків по групам ризиків, категоріям ризиків та під-категоріям ризиків. Перелік ризиків, які потребують мінімізації та пом'якшення їх наслідків. Компанія проводить оцінку головних ризиків на основі Правил Управління Ризиками Групи. Оцінка таких ризиків відбувається за допомогою ведення Реєстру Ризиків і узгоджується з лімітами ризиків визначених Групою в рамках процесу визначення ризик апетиту та толерантності до ризику. Оцінка вірогідності настання ризику, чутливості Компанії до ризику та стратегії управління ризиком проводиться на основі нижченаведеної схеми. Кожен ризик оцінюється в термінах вірогідності настання та чутливості до ризику стосовно конкретного сценарію. Чутливість до ризику визначається як максимально можливий збиток у випадку втілення сценарію. Вірогідність настання визначається як ймовірність виникнення такого збитку. Вірогідність сценарію визначається за наступними принципами: • Вірогідно - висока ймовірність настання протягом одного року (більше 50%). Вірогідність настання ризику протягом року більше одного з двох. Подія, що відбувається принаймні раз на два роки. • Можливо - помірна ймовірність настання протягом одного року (від 10% до 50%). Вірогідність настання ризику протягом року між одним з десяти та одним з двох. Подія, що відбувається в середньому раз на 2 - 10 років. • Рідко - низька ймовірність настання протягом одного року (від 1% до 10%). Вірогідність настання ризику протягом року між одним зі ста та одним з десяти. Подія, що відбувається в середньому раз на 10 - 100 років. • Малоймовірно - дуже низька ймовірність настання протягом одного року (менше 1%). Вірогідність настання ризику протягом року менше одного зі ста. Подія, що відбувається рідше, ніж раз на 100 років. Ступінь чутливості до ризику на основі кількісних оцінок збитку визначається на основі меж, встановлених Групою в Євро: • Незначна - від 1.5 тис. євро до 15 тис. євро • Суттєва - від 15 тис. євро до 150 тис. євро • Значна - від 150 тис. євро до 1 500 тис. євро • Критична - більше 1 500 тис. євро В залежності від характеристик вірогідності настання та чутливості до ризику, Компанія класифікує наступні рівні ризиків з визначенням підходу до їх управління: • Низький ризик - контролюється поточними процедурами. Вплив на досягнення цілей відсутній або мінімальний – ризик знаходиться під контролем. • Помірний ризик - відповідальність за управління ризиком має бути визначена. Обмежений вплив на досягнення цілей. Прийняття заходів є необхідним, але не нагальним на цій стадії. • Суттєвий ризик – органи управління Компанією мають бути проінформовані. Суттєвий вплив на досягнення цілей. Негайні рішення мають бути прийняті для зменшення ризику. • Високий ризик - необхідно вжити негайних заходів. Дуже високий вплив на досягнення цілей. Негайні рішення мають бути прийняті для зменшення ризику. Станом на кінець 2020 року, в Компанії було ідентифіковано та знаходилося на моніторингу ряд ризиків, які потребували мінімізації та пом’якшення їх наслідків, а саме: операційні, андеррайтингові, стратегічні, комплаєнс ризики, репутаційні, ринкові та кредитні ризики. Стратегія керівництва щодо зменшення вразливості страховика до ризиків, які потребують мінімізації і пом'якшення їх наслідків. З метою зменшення вразливості Компанії до ризиків, які потребують мінімізації і пом'якшення їх наслідків, а також виявлення та оцінки нових ризиків, в Компанії організовано регулярне скликання комітетів, що є відповідальними за впровадження стратегії управління ризиками Компанії. До ризик-комітетів Компанії належать Виконавчий комітет (проводиться щотижнево), Локальний ризик-комітет (проводиться щоквартально), Контрольний комітет (щомісячно) та Комітет з контролю за операційними ризиками (проводиться тричі на рік). До відповідальності Виконавчого комітету належать рішення стосовно: • Стратегії та розвитку бізнесу; • Затвердження/доповнення/моніторинг ключових проектів; • Затвердження/доповнення/моніторинг бюджету; • Організації та контролю процесів управління персоналом; • Взаємодії з Групою. Локальний Ризик Комітет є головним органом системи управління ризиками. Локальний Ризик Комітет відповідає за: • Моніторинг процесів власної оцінки ризику та платоспроможності Компанії; • Визначення та впровадження системи управління ризиками; • Аналіз обов’язкових показників платоспроможності; • Аналіз індикаторів системи управління ризиками; • Аналіз та моніторинг головних ризиків Компанії; • Забезпечення узгодженості з глобальними Правилами управління кредитними ризиками; • Перегляд схильності до кредитного ризику (credit risk exposure); • Прийняття рішень стосовно зменшення кредитного ризику; • Прийняття рішень стосовно питань з ризику управління активами; • Прийняття рішень стосовно розміщення активів з точки зору кредитних ризиків у рамках відповідальності, встановленої Групою. Головна мета створення Контрольного Комітету – регулярний моніторинг портфелю договорів страхування Компанії та контроль за рівнем андеррайтингового ризику Компанії. До повноважень комітету належить: • Аналіз обов’язкових показників моніторингу портфелю та страхових виплат (відповідно до рекомендацій та вимог Групи). • Детальний аналіз конкретного ризику або страхового продукту у випадку виявленого відхилення параметрів від історичних чи очікуваних значень. • Прийняття рішень стосовно потенційно неприбуткових продуктів страхування. • Визначення та впровадження плану дій на основі детального аналізу продукту. • Прийняття рішень стосовно зменшення андерайтингового ризику продуктів. • Винесення питання на розгляд Ризик-комітету чи в особливих (термінових) випадках – Виконавчого комітету. Комітет з контролю за операційними ризиками відповідає за прийняття рішень стосовно головних операційних ризиків та моніторинг і контроль ефективності відповідних засобів, спрямованих на зменшення операційного ризику. Комітет має повноваження приймати рішення з метою мінімізації ризику для компанії з наступних питань: • Бізнес середовище та основні ризики (ринок, нові продукти, партнери та пов’язані ризики); • Основні показники ризиків: кількісні та якісні (показники та вимірювання ризику, реєстр ризиків); • Постійний контроль (виявлення ризику, процедури, контроль, звітування та перевірка); • Звіти постійного контролю (перелік звітів, результати та відхилення); • Інциденти операційного ризику (потенційні та виявлені інциденти); • Комплаєнс (перевірки регулятора, основні регулятивні зміни, етика та процедури Комплаєнс, місцеве регулювання); • Аудиторський звіт (основні зауваження, майбутні дії) та впровадження рекомендацій. Контроль над операційним ризиком здійснюється шляхом повсякчасної перевірки існуючих процесів на адекватність та відповідність корпоративним правилам та нормам. Для виявлення процесів, неадекватне виконання яких може призвести до фінансового збитку, Компанія впроваджує систему контролю та обліку інцидентів операційного ризику. Інцидент операційного ризику – це реальна подія, що трапилась внаслідок помилки або недосконалості операційних процесів чи несприятливих зовнішніх подій, що призвела, призведе або може призвести до фінансових втрат, доходів або потенційних витрат. У разі виникнення інциденту операційного ризику, в максимально короткий термін (визначений згідно з корпоративними правилами та нормами) даний інцидент має бути задокументовано, його фінансовий вплив має бути оцінено, процес, що призвів до його виникнення, має бути ідентифіковано та має бути складено план з внесення необхідних негайних змін та превентивних заходів. Відповідальність за виявлення та своєчасне подання інцидентів операційного ризику лежить на кожному співробітнику.

Компанія прагне застосовувати в своїй діяльності сучасні цифрові рішення. У 2020 році Компанія: - запровадила цифровий канал продажів страхових продуктів з декількома партнерами та планує подальший розвиток електронної комерції у 2021 році; - здійснила перехід на електронний документообіг зі своїми партнерами. У 2020 році Компанія залучила до електронного обміну документацією 90 % своїх партнерів; - продовжувала дотримуватися політики IT risk framework для забезпечення моніторингу, виявлення, попередження та контролю за ризиками в інфраструктурі Компанії; - здійснювала оновлення IT обладнання (на загальну суму в 663 тис. грн.); - адаптувала IT інфраструктуру до умов пандемії COVID-19 та забезпечила можливість дистанційної роботи співробітників.

Засновниками та акціонерами ПрАТ «СК «Кардіф» є наступні юридичні особи нерезиденти: - BNP Paribas Cardif (БНП Паріба Кардіф) - Cardif Assurance Vie (Кардіф Ассюранс Ві) - Cardif-Assurances Risques Divers (Кардіф-Ассюранс Ріск Діверс) ПрАТ «СК «Кардіф» належить до міжнародної банківської фінансової групи BNP Paribas (БНП Паріба).

ПрАТ «СК «Кардіф» не має фінансових інвестицій у цінні папери інших підприємств чи фінансових інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства. Власні кошти та кошти страхових резервів Компанія зберігає на поточних рахунках, чи розміщую в короткострокові (зазвичай 1-3 міс.) депозити.

Компанія дотримується стратегії розвитку та принципів, що впроваджуються Групою в Україні (BNP Paribas). Компанія планує збільшувати в своєму портфелі частку страхових продуктів, що реалізуються за допомогою електронної комерції, а також планує підвищувати клієнтську цінність існуючих страхових продуктів. З цією метою у 2021 році Компанія планує: • Залучити додаткові інвестиції для розвитку бізнесу шляхом додаткової емісії акцій; • Вдосконалювати свої продукти на основі доступної актуарної статистики.

ПрАТ «СК «Кардіф» не є підприємством - емітентом цінних паперів, цінні папери якого допущені до торгів на фондових біржах або щодо цінних паперів якого здійснено публічну пропозицію. При здійсненні корпоративного управління Компанія керується: • Внутрішньою політикою «Принципи (Кодекс) корпоративного управління», текст якої розміщено на офіційному веб-сайті Компанії за адресою: https://cardif.com.ua/company/public-info/ • Рішенням НКЦПФР від 12.03.2020 р. № 118. Основними принципами корпоративного управління Компанії є: - забезпечення ефективного менеджменту та належного контролю за прийняттям рішень, - забезпечення фінансової прозорості та розкриття інформації, - забезпечення рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин, - посилення довіри клієнтів та партнерів і підвищення відповідальності Компанії, - уникнення конфлікту інтересів, - підвищення захисту інтересів акціонерів. Протягом 2020 року Компанія здійснювала свою діяльність у відповідності з вищезазначеними принципами кодексу корпоративного управління. Протягом звітного періоду в ПрАТ «СК «Кардіф» функціонували наступні органи управління: - Загальні збори; - Наглядова рада; - Виконавчий орган, яким є Генеральний директор. Протягом звітного року в Компанії органом контролю виступав Ревізор Компанії. Корпоративне управління в Компанії базується на принципах своєчасного розкриття інформації, у тому числі, про фінансовий стан, про основні показники економічної діяльності Компанії, значні події, що мають місце в діяльності Компанії, дієвого контролю за фінансово-господарською діяльністю Компанії з метою захисту прав та законних інтересів акціонерів Компанії та споживачів фінансових послуг Компанії.

Управління в ПрАТ «СК «Кардіф» здійснюється відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про акціонерні товариства», Закону України «Про страхування», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», рішення НКЦПФР від 12.03.2020 р. № 118, іншого законодавства, Статуту Компанії, рішень Загальних зборів, Наглядової ради та наказів Генерального директора Компанії.

Протягом звітного періоду акціонерами Компанії були три юридичні особи нерезиденти. Формування складу органів корпоративного управління Компанії здійснюється відповідно до Статуту Компанії.

Загальні збори акціонерів

Загальні збори акціонерів є вищим органом ПрАТ «СК «Кардіф» з компетенцією визначеною Статутом та законодавством України.

Порядок проведення Загальних зборів встановлюється Законом України «Про акціонерні товариства», Статутом Компанії, та рішенням Загальних зборів. Питання порядку проведення Загальних зборів, в частині, не врегульованій Статутом Компанії, визначаються рішенням Загальних зборів, Положенням про Загальні збори та законодавством України.

Наглядова рада

Наглядова рада ПрАТ «СК «Кардіф» є органом, що здійснює захист прав Акціонерів Компанії, контролює та регулює діяльність Генерального директора, компетенція якого визначена Статутом, Положенням про Наглядову раду та законодавством України.

Генеральний директор

У Компанії створений одноособовий Виконавчий орган, яким є Генеральний директор, що здійснює управління поточною діяльністю Компанії, та має повноваження, визначені Статутом, Положенням про Виконавчий орган та законодавством України.

Генеральний директор підзвітний Загальним зборам та Наглядовій раді та організує виконання їх рішень.

Для проведення перевірки фінансово-господарської діяльності ПрАТ «СК «Кардіф» в Компанії запроваджено посаду Ревізора, що обирається Загальними зборами. Права та обов'язки Ревізора визначаються законодавством України, Статутом Компанії, положенням про Ревізора.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПрайсвотерхаусКуперс Ешуренс"

38453894

www.pwc.com

Аудиторський звіт оприлюднено разом із фінансовою звітністю підприємства на вебсторінці www.cardif.com.ua. Аудитор підприємства наклав свій кваліфікований електронний підпис на цю звітність у форматі iXBRL виключно для виконання вимог процедури подання звітності у форматі iXBRL до Центру збору фінансової звітності, а не для підтвердження цієї звітності чи будь-якої її частини, і не несе ніякої відповідальності за цю звітність. Керівництво підприємства несе відповідальність за складання та подання цієї звітності у форматі iXBRL. Відповідальність аудитора описано у відповідному розділі аудиторського звіту.

Пахуча Людмила Станіславівна

Договір на надання послуг з обов'язкового аудиту б/н від 24.11.2020р.

2020 рік

24.11.2020р. - 25.02.2021р.

623 тис.грн.

01 - немодифікована думка

Фінансова звітність складається з Балансу (Звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2020 року, Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2020 рік, Звіту про рух грошових коштів за 2020 рік, Звіту про власний капітал за 2020 рік, Приміток до фінансової звітності за 2020 рік.

Дана фінансова звітність була підготовлена відповідно до всіх вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) станом на 31 грудня 2020 року, переклад яких розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства Фінансів України на дату складання цієї фінансової звітності. При підготовці фінансової звітності Компанія використовувала історичну (фактичну) собівартість для оцінки активів. Основні принципи облікової політики, застосовані при підготовці цієї фінансової звітності, наведені нижче. Ці принципи облікової політики послідовно застосовувалися протягом усіх представлених звітних періодів. Підготовка фінансової звітності відповідно до МСФЗ вимагає застосування певних важливих бухгалтерських оцінок. Вона також вимагає, щоб при застосуванні облікової політики Компанії її керівництво застосовувало власні професійні судження. Фінансова звітність була підготовлена в національній валюті України – українській гривні. Суми представлені в тисячах українських гривень, якщо не вказано інше.

Рік, що закінчується 31 грудня 2020 року

Валюта подання звітності відповідає функціональній валюті, якою є національна валюта України – гривня.

Звітність складено у тисячах гривень, округлених до цілих

Компанія та її операції Ця фінансова звітність підготовлена відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) станом на 31 грудня 2020 року та за 2020 фінансовий рік для ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “КАРДІФ” (далі – ПрАТ “СК “КАРДІФ” або “Компанія”). Компанія зареєстрована в Україні як фінансова установа та є резидентом України. Компанію було створено 21 липня 2006 року. Компанія входить до складу міжнародної групи BNP Paribas. Склад учасників наведено в Примітці 12. Прямий учасник Компанії належить до компанії BNP Paribas SA (Франція), яка є кінцевою контролюючою стороною Компанії. BNP Paribas SA є публічною компанією (код ISIN: FR0000131104), акції якої торгуються на Паризькій біржі (Euronext Paris), і жоден з акціонерів якої не володіє контрольним пакетом акцій. Таким чином, у Компанії відсутній кінцевий бенефіціарний власник (контролер). Основна діяльність. Основний вид діяльності Компанії – надання страхових послуг на території України. Послуги Компанії включають страхування від нещасних випадків, страхування здоров’я на випадок хвороби, страхування фінансових ризиків (ризику втрати роботи), страхування майна та страхування від вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ. Компанія має безстрокові ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі – “Нацкомфінпослуг”), на право здійснення страхової діяльності у формі добровільного страхування: • від нещасних випадків серії АВ №520999 від 11.02.2010 р., • на випадок хвороби серії АВ №520997 від 11.02.2010 р., • майна серії АВ №520998 від 11.02.2010 р., • фінансових ризиків серії АВ №521000 від 11.02.2010 р., • від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ № АД 039975 від 02.11.2012 р., • вантажів та багажу /вантажобагажу/ (розпорядження Нацкомфінпослуг № 3757 від 15.09.2017р.), • медичних витрат (розпорядження Нацкомфінпослуг № 522 від 04.04.2019 р.), • відповідальності перед третіми особами /іншої, ніж передбачено пп. 12-14 статті 6 Закону України “Про страхування”/ (розпорядження Нацкомфінпослуг № 523 від 04.04.2019 р.). Юридична та фактична адреса Компанії: вул. Іллінська, 8, Київ, 04070, Україна. Економічне середовище, у котрому Компанія проводить свою діяльність Пандемія COVID-19. Найсуттєвішим фактором для економічного середовища в 2020 році стала пандемія короновірусної хвороби COVID-19 та заходи протидії їй. Карантин та інші обмежувальні заходи, які було впроваджено урядом, мали негативний вплив на економіку. Аналіз ефекту пандемії COVID-19 на діяльність Компанії наведено в Примітці 3. Макроекономічні показники. За оцінками Національного банку України (далі – “НБУ”) падіння ВВП України за підсумками 2020 року склало 4,4% (2019 рік: ріст 3,2%). Інфляція в 2020 залишалася на низькому рівні і після сплеску в 4-у кварталі досягла 5% річних, що співпадає з цільовим показником в 5% ± 1 в. п., облікову ставку НБУ було знижено в чотири етапи з 13,5% (на 31 грудня 2019 року) до 6% (на 12 червня 2020 року). Відтоді вона залишилася без змін. Після значного зміцнення по відношенню до основних світових валют у 2019 році, в 2020 році гривня зазнала суттєвої девальвації (19,4% до USD та 31,5% до EUR). До позитивних чинників, що впливали на українську економіку в 2020 році слід віднести сприятливу динаміку на міжнародних сировинних ринках, стабільні доходи агроекспортерів, відносно стабільний попит на державні боргові інструменти та продовження співпраці з міжнародними фінансовими установами. Співпраця з МВФ. В поточних умовах як ніколи важливою є співпраця України з МВФ та іншими міжнародними фінансовими інституціями, що є значущим позитивним сигналом для інвесторів та міжнародної спільноти. В грудні 2019 р. між Україною та МВФ було досягнуто згоди на технічному рівні (Staff Level Agreement) щодо нової трирічної Програми «EFF» загальним обсягом 5,5 млрд. дол. США. У травні 2020 року в умовах невизначеності внаслідок пандемії COVID-19 МВФ були змінені підходи до виділення коштів країнам-членам у напрямку допомоги в рамках короткострокових інструментів. Після тривалих переговорів і виконання низки попередніх заходів було досягнуто згоди з МВФ щодо започаткування нової програми для України - Програми Stand-by строком на 18 місяців та загальним обсягом 5 млрд дол. США.   Перший транш за цією програмою у розмірі 1,5 млрд СПЗ (2,1 млрд дол. США) було отримано Україною 11 червня 2020 року. Наступний транш очікувався в 4-му кварталі після проведення місцевих виборів. На жаль, протягом 3-го та 4-го кварталу відбулося кілька політичних подій, які ставлять під сумнів реформи в Україні та можуть негативно вплинути на подальшу співпраці з МВФ та іншими міжнародними фінансовими донорами. Політичні чинники. Місцеві вибори в 2020 році мали набагато менший вплив на економічне середовище, ніж президентські та парламентські в 2019 році. Разом з тим зниження рівня підтримки президентської партії на фоні кризи Конституційного Суду, а також ризику втрати незалежності антикорупційних інституцій та НБУ, може призвести до популістських рішень (односторонній перегляд умов співробітництва з МВФ, перегляд тарифної політики), що негативно позначаться на економіці. Наразі українська економіка залишається уразливою до коливань на світових сировинних ринках, великими залишаються ризики ескалації військово-політичного конфлікту на Донбасі та в Азовсько-Чорноморському регіоні. Тим не менш керівництво Компанії впевнене, що воно вживає всіх необхідних заходів для забезпечення її стабільної діяльності за даних умов. Ефект пандемії короновірусної хвороби COVID-19 Падіння обсягів діяльності. З початку 2020 року пандемія короновірусної хвороби COVID-19 розповсюдилася по всьому світу, в тому числі і в Україні. Заходи, що вживалися для стримування поширення вірусу, включаючи обмеження руху транспорту, карантин, соціальні дистанції, призупинення діяльності об’єктів інфраструктури, тощо мали негативний вплив на економіку загалом та фінансовий сектор зокрема. Уповільнилася ділова активність партнерів Компанії, що призвело до суттєвого зниження обсягів зборів страхових премій Компанії. Загальна несприятлива ситуація на ринку зумовила відтермінування запуску нових продуктів, а також початку співпраці з новими перспективними партнерами. Мінімізація ризиків для працівників. На період пандемії COVID-19 Компанія надала можливість своїм працівникам перейти на віддалену роботу з дому. Дирекція з інформаційних технологій Компанії провела тестування можливостей програмного забезпечення і систем компанії для забезпечення плавного переходу до режиму віддаленої та безперебійної роботи всіх робочих процесів. Здоров’я і безпека співробітників залишаються в центрі уваги керівництва. Компанія продовжує слідкувати за рівнем загроз COVID-19 і оцінювати потенційні ризики для здоров’я своїх співробітників, використовуючи всі існуючі системи моніторингу. Застосовані заходи не мали суттєвого впливу на зниження виручки і обсягу операцій компанії. Перспективи відновлення діяльності. Незважаючи на те, що сукупність негативних факторів через пандемію COVID-19 призвели до негативного фінансового результату діяльності Компанії в 2020 році, керівництво Компанії впевнене, що воно вживає всіх необхідних заходів для забезпечення її стабільної діяльності за даних умов, та очікує позитивного фінансового результату діяльності Компанії в майбутніх періодах.

Компанія використовує оцінки та припущення, які впливають на суми, що відображаються у фінансовій звітності, та на балансову вартість активів і зобов'язань у наступному фінансовому році. Оцінки та судження постійно аналізуються і ґрунтуються на досвіді керівництва та інших факторах, включаючи очікування майбутніх подій, які при існуючих обставинах вважаються обґрунтованими. При застосуванні принципів бухгалтерського обліку, крім згаданих оцінок, керівництво також використовує певні судження. Судження, які найбільше впливають на суми, визнані у фінансових звітах, і оцінки, які можуть призвести до значних коректувань балансової вартості активів та зобов’язань протягом наступного фінансового року, включають: Резерв на покриття збитків і витрати на врегулювання збитків. У відповідності з діючими законодавчими і нормативними актами, які регулюють страхову діяльність, а також МСФЗ, Компанія зобов’язана створювати резерви на покриття збитків та резерви витрат на врегулювання збитків, що виникають в результаті діяльності Компанії по загальному страхуванню. Ці резерви являють собою очікувані остаточні витрати на виплату відшкодувань по страхових подіях, які настали до закінчення звітного періоду, але які все ще залишаються невиплаченими за станом на кінець звітного періоду. Компанія створює резерви за видами страхування. Резерви на покриття збитків відносяться до двох категорій: резерви неврегульованих вимог і резерви збитків понесених, але ще не заявлених. Компанія створює резерви на покриття заявлених збитків на основі оціночних майбутніх виплат для покриття заявлених збитків по загальній страховій діяльності. Оціночні розрахунки Компанії засновані на фактах, які є наявними у момент резервування. При створенні цих резервів дисконтування не проводиться. При цьому в обліку визнаються оціночні витрати на остаточне врегулювання невиконаних вимог. При визначенні суми резервів Компанія враховує попередній досвід і минулі виплати на покриття збитків, існуючі суми невиплачених відшкодувань і види страхового покриття. Протягом періоду між датою повідомлення про настання страхової події і датою остаточної виплати відшкодування можуть відбуватися зміни обставин, які можуть призвести до зміни суми створених резервів. Відповідно, Компанія регулярно переглядає та переоцінює суми відшкодувань і резервів. Суми, які остаточно виплачуються на покриття збитків та витрат на врегулювання збитків, можуть істотно відрізнятися від сум первісно створених резервів. При створенні резервів збитків понесених, але ще не заявлених, їх дисконтування Компанією не проводиться. При цьому в обліку визнаються оціночні витрати на покриття збитків по страхових подіях, які вже настали, але про які ще не було заявлено. Ці резерви створюються для відображення оціночних витрат, необхідних для остаточної виплати відшкодувань на покриття цих збитків. Оскільки ці збитки ще не заявлені, Компанія використовує історичну інформацію та статистичні моделі за напрямками діяльності, видами і сумами страхового покриття для розрахунку резервів збитків понесених, але ще не заявлених. При оцінці резервів збитків понесених, але ще не заявлених Компанія також використовує дані про тенденції заявлених збитків, суттєвості сум збитків, збільшення ризику, а також враховує інші фактори. Компанія переглядає оцінку цих резервів після отримання додаткової інформації та фактичних повідомлень про виникнення збитків. При створенні резервів Компанії важливим аспектом є час, необхідний для отримання повідомлення про настання страхової події та виплати відповідного відшкодування. Повідомлення по короткострокових страхових зобов'язаннях по відшкодуванню збитків, наприклад, тих, які виникають в результаті страхування майна, зазвичай надходять відразу після настання страхової події. Відповідні відшкодування, як правило, виплачуються протягом кількох місяців з моменту повідомлення про настання страхового випадку. У Компанії відсутні значні довгострокові напрямки діяльності. Можливості подовження та припинення договорів оренди. Можливості подовження та припинення договорів передбачені у низці договорів оренди Компанії. Вони використовуються для забезпечення максимальної операційної гнучкості при управлінні активами, які Компанія використовує у своїй діяльності. При визначенні строку оренди керівництво враховує усі факти та обставини, які створюють економічні стимули для використання можливості подовження договору чи відмови від можливості його припинення. Опціони на подовження (або періоди часу після строку, визначеного умовами опціонів на припинення оренди) включаються до строку оренди тільки у тому випадку, якщо існує достатня впевненість у тому, що договір буде подовжено (або не буде припинено). Для оренди офісних приміщень та паркувальних місць, як правило, найбільш значущими є такі фактори: • У Компанії, як правило, є достатня впевненість у тому, що вона подовжить (або не припинить) оренду, якщо для припинення (чи відмови від подовження) договору оренди встановлені значні штрафи. • У Компанії, як правило, є достатня впевненість у тому, що вона подовжить (або не припинить) оренду, якщо будь-які капіталізовані витрати на покращення орендованого активу, як очікується, матимуть істотну ліквідаційну вартість. • В інших випадках Компанія розглядає інші фактори, у тому числі тривалість оренди у минулих періодах, а також витрати і порушення у звичайному порядку діяльності, які будуть необхідні для заміни орендованого активу. У тих випадках, коли опціон фактично виконаний (чи не виконаний) або у Компанії виникає зобов'язання виконати (чи не виконати) його, оцінка строку оренди переглядається. Оцінка наявності достатньої упевненості переглядається лише у разі значних подій або значних змін в обставинах, які впливають на оцінку і які Компанія може контролювати.

Зобов’язання – заборгованість Компанії, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Станом на 31 грудня 2020 року та 2019 року вся сума грошових коштів та їх еквівалентів розміщена в банках з рейтингом uaA та вище (за оцінками рейтингових агентств Fitch, Moody's, “Кредит-Рейтинг” або “Експерт Рейтинг”). Грошові кошти та їх еквіваленти не мають забезпечення.  Станом на 31 грудня 2020 років Компанія тримала грошові кошти у 6 банках-контрагентах із загальною сумою грошових коштів та їх еквівалентів у кожному банку від 5 000 тисяч гривень та вище (31 грудня 2019 року – у 6 банках-контрагентах із загальною сумою грошових коштів та їх еквівалентів у кожному банку від 1 004 тисяч гривень та вище). Сукупна сума усіх цих залишків станом на 31 грудня 2020 року складала 119 946 тисяч гривень (на 31 грудня 2019 року – 97 856 тисяч гривень), або 100% (31 грудня 2019 року – 98,98%) грошових коштів та їх еквівалентів. На 31 грудня 2020 року та 2019 року депозити зі строком розміщення більше трьох місяців були відсутні. Нараховані доходи за відсотками по депозитним та поточним рахункам за 2020 рік склали 7 390 тисяч гривень (2019 рік – 12 742 тисячі гривень) та відображені в статті 2220 “Інші фінансові доходи” Звіту про фінансові результати. Зниження суми нарахованих доходів за відсотками пов’язане зі значним зниженням депозитних ставок, незважаючи на збільшення суми інвестиційних активів

Інші поточні зобов’язання і забезпечення наведені в Пасиві балансу складаються з наступних компонентів (за виключенням Короткострокових зобов’язань з оренди та Кредиторської заборгованості з податку на прибуток):

У тисячах українських гривень	2020 рік	2019 рік
Аквізиційні витрати	45 746	41 110
Інші витрати на збут	198	164
Всього витрати на збут	45 944	41 274

Аквізиційними витратами є суми агентської винагороди, що сплачуються страховим агентам. Аквізиційні витрати включають додаткову комісійну винагороду агенту у сумі 2 606 тисяч гривень за 2020 рік (2019 рік: 3 216 тисяч гривень), яка розраховується на основі результатів роботи відповідного портфелю страхових договорів і не включається у розрахунок відстрочених аквізиційних витрат.

Відстрочені аквізиційні витрати станом на 31 грудня 2020 року становлять 54 325 тисяч гривень, включаючи поточні відстрочені аквізиційні витрати у сумі 6 058 тисяч гривень та довгострокові відстрочені аквізиційні витрати у сумі 48 267 тисяч гривень (31 грудня 2019 року – 50 003 тисячі гривень, включаючи поточні відстрочені аквізиційні витрати у сумі 7 458 тисяч гривень та довгострокові відстрочені аквізиційні витрати у сумі 42 545 тисяч гривень).

Загальні збори акціонерів Компанії 15 червня 2020 року прийняли рішення про виплату дивідендів з нерозподіленого прибутку станом на 31 грудня 2019 року у сумі 10 826 тисяч гривень. Виплата дивідендів акціонерам здійснена в грошовій формі 27 серпня 2020 року. У 2019 році Компанія не оголошувала та не сплачувала дивідендів.

У тисячах українських гривень		2020 рік	2019 рік
Витрати на персонал		15 678	14 822
ІТ-витрати (включно з амортизацією)		4 546	2 705
Консультаційні та інші послуги		3 221	2 065
Амортизація активу з права користування офісним приміщенням		3 176	3 497
Втрати від операційної курсової різниці		1 661	-
Витрати на ремонт та експлуатацію офісу		692	315
Витрати з оренди офісу		589	751
Витрати на зв'язок та поштові витрати		263	324
Амортизація активу з права користування паркувальними місцями		182	187
Офісні витрати		169	206
Витрати на страхування		146	122
Витрати на ремонт та експлуатацію автотранспорту		140	111
Витрати на зберігання документів		128	123
Витрати на медичні препарати та засоби індивідуального захисту		95	1
Банківські витрати		79	88
Витрати на відрядження		27	146
Інші витрати		475	1 344
Всього адміністративних та інших операційних витрат		31 267	26 807

До складу витрат на персонал включений єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 2 397 тисяч гривень (2019 рік – 2 226 тисяч гривень), а також забезпечення оплати відпусток персоналу в сумі 1 099 тисяч гривень та забезпечення оплати премій в сумі 962 тисячі гривень (2019 рік – 557 тисяч гривень та 1 047 тисяч гривень відповідно).

У тисячах українських гривень		2020 рік	2019 рік
Компенсація витрат на ведення справи при достроковому розторгненні договорів страхування		879	346
Тантьєма		986	128
Списання кредиторської заборгованості		36	44
Інші доходи		1	5
Дохід за вирахуванням витрат від курсових різниць		-	515
Всього інших операційних доходів		1 902	1 038

Основні засоби Компанії, що включають офісну техніку, комп’ютерне обладнання та інші основні засоби, а також активи у формі права користування включені у рядок 1010 “Основні засоби” Звіту про фінансовий стан. Інформація про залишкову вартість цих показників станом на 31 грудня 2020 року та на 1 січня 2020 року наведена в таблиці нижче:

Відстрочене податкове зобов'язання визнається у разі наявності тимчасових податкових різниць, що підлягають оподаткуванню. Відстрочений податковий актив визнається у разі виникнення тимчасових податкових різниць, що підлягають вирахуванню, якщо очікується отримання оподатковуваного прибутку, з яким пов'язані ці тимчасові податкові різниці. Тимчасова податкова різниця, що підлягає вирахуванню – тимчасова податкова різниця, що призводить до зменшення податкового прибутку (збільшення податкового збитку) у майбутніх періодах. Тимчасова податкова різниця, що підлягає оподаткуванню – тимчасова податкова різниця, що включається до податкового прибутку (збитку) у майбутніх періодах. Якщо податкові збитки і податкові пільги перенесені на майбутні періоди, то відстрочений податковий актив визнається у разі очікування у майбутньому прибутку, достатнього для використання цих збитків і користування пільгами. Відстрочений податковий актив не визнається, якщо він виникає внаслідок первісного визнання активу або зобов’язання в результаті господарських операцій, які не впливають на обліковий та податковий прибуток (збиток). Компанія переглядає на кожну звітну дату невизнані відстрочені податкові активи щодо відповідності їх критеріям визнання. Сума зобов’язання або дебіторської заборгованості з податку на прибуток за поточний та попередній періоди визначається відповідно до податкового законодавства. Відстрочений податковий актив та відстрочене податкове зобов’язання розраховуються за ставками оподаткування, що діятимуть протягом періоду, у якому будуть здійснюватися реалізація активу та погашення зобов'язання.

Амортизація окремого об’єкта основних засобів розраховується із застосуванням прямолінійного методу, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період корисного використання об’єкта основних засобів, вираженого у роках. Місячна сума амортизації визначається діленням річної суми амортизації на 12 або діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період корисного використання об’єкта основних засобів, вираженого у місяцях. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів. Нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів здійснюється протягом наступних строків: Групи Строки корисного використання, років група 4 – машини та обладнання 5 з них: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації 2 група 5 – транспортні засоби 5 група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі) 4 група 9 – інші основні засоби 12 Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів незалежно від очікуваного строку використання нараховується в першому місяці використання об’єкта в розмірі 100 відсотків його вартості. Ліквідаційна вартість об’єктів основних засобів, інших матеріальних необоротних активів і нематеріальних активів не розраховується, і для цілей амортизації прирівнюється до нуля.

Витрати на придбання нематеріальних активів капіталізуються та амортизуються за прямолінійним методом протягом строків їх корисного використання: Групи Строк дії права користування група 5 – авторське право та суміжні з ним права (право на комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних) тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті відповідно до правовстановлюючого документа, але не менше як 2 роки група 6 – інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо) відповідно до правовстановлюючого документа Якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування нематеріальним активом не встановлено, такий строк корисного використання визначається Компанією самостійно. Ліцензії на здійснення страхової діяльності є безстроковими. Вони не амортизуються, але аналізуються в кожному звітному періоді на наявність підстав для знецінення таких активів. Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив уведено в господарський оборот. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.

Первісне визнання фінансових інструментів. Фінансові інструменти, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток чи збиток, спочатку обліковуються за справедливою вартістю. Всі інші фінансові інструменти спочатку обліковуються за справедливою вартістю, скоригованою на витрати, понесені на здійснення операції. Найкращим підтвердженням справедливої вартості при початковому визнанні є ціна угоди. Прибуток або збиток при початковому визнанні визнається лише у тому випадку, якщо існує різниця між справедливою вартістю та ціною угоди, підтвердженням якої можуть бути інші поточні угоди з такими ж фінансовими інструментами, що спостерігаються на ринку, або методики оцінки, які у якості базових даних використовують лише дані з відкритих ринків. Усі операції із придбання або продажу фінансових активів, що передбачають поставку протягом періоду, визначеного законодавством або традиціями ринку (угоди "звичайної" купівлі-продажу), визнаються на дату здійснення угоди, тобто на дату, коли Компанія зобов’язується здійснити поставку фінансового активу. Всі інші операції з придбання фінансових інструментів визнаються тоді, коли суб’єкт господарювання стає стороною договору про придбання фінансового інструменту.

Припинення визнання фінансових активів. Компанія припиняє визнання фінансових активів, коли (а) активи погашені або права на грошові потоки від них іншим чином закінчилися або (б) коли Компанія передала права на грошові потоки від фінансових активів або уклала угоду щодо передачі, і при цьому (I) також передала, в основному, всі ризики та вигоди володіння активом або (II) не передавала й не зберігала, в основному, всі ризики та вигоди володіння цими активами, але припинила здійснювати контроль. Контроль зберігається, коли контрагент не має практичної можливості повністю продати актив незв'язаній стороні, не накладаючи при цьому обмежень на продаж. Припинення визнання фінансових зобов’язань. Визнання фінансового зобов’язання припиняється, якщо зобов’язання погашене, анульоване або строк його дії минув. Якщо наявне фінансове зобов’язання замінюється іншим зобов’язанням перед тим самим кредитором на суттєво відмінних умовах, або якщо умови наявного зобов’язання значно змінені, то така заміна або зміни обліковуються як припинення визнання первісного зобов’язання і початок визнання нового зобов’язання, а різниця в їх балансовій вартості визнається у звіті про прибуток чи збиток та інший сукупний дохід.

Грошові кошти та їх еквіваленти включають гроші в касі, гроші на рахунках в банках, інші кошти, а також інші короткострокові ліквідні інвестиції зі строком розміщення не більше трьох місяців, включаючи нараховані відсотки. Грошові кошти в іноземній валюті обліковуються за перерахунком у гривні за курсом НБУ.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами. Витрати, щодо яких на момент складання фінансової звітності не отримано первинних документів від контрагентів та немає впевненості у фактичному здійсненні господарської операції, визнаються витратами того звітного періоду, в якому первинні документи отримано, якщо сума понесених витрат суттєво не впливає на фінансову звітність попередніх звітних періодів. Якщо на момент складання фінансової звітності не отримано від контрагента своєчасно первинний документ або отримано копію первинного документа але є впевненість у фактичному здійсненні господарської операції, Компанія має право показати операцію у бухгалтерському обліку на підставі внутрішнього первинного документа (бухгалтерської довідки), складеної працівником Компанії, відповідальним за облік ТМЦ, робіт і послуг. Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: - попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; - погашення одержаних позик; - витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до законодавства України; - балансова вартість валюти. До витрат за страховими послугами включаються : - страхові виплати (страхові відшкодування) - грошові суми, які виплачуються страховиком відповідно до умов договорів майнового страхування, особистого страхування та страхування відповідальності при настанні страхового випадку у межах страхової суми та відображаються у рядку 2070 Звіту про фінансові результати. Страхова виплата (виплата страхового відшкодування) здійснюється згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами договору страхування-вигодонабувача) та страхового акта. Розмір страхової виплати (страхового відшкодування) визначається в страховому акті. - послуги асистансу – комплекс асистанських послуг, що включає в себе надання виконавцем клієнтам Компанії інформаційної (організаційної) підтримки та/або консультування клієнтів Компанії. Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до результату від страхової діяльності, поділяються на: - адміністративні витрати; - витрати на збут; - інші витрати операційної діяльності. Витрати майбутніх періодів. До витрат майбутніх періодів відносяться витрати, які здійснені у звітному періоді, але будуть визнані витратами у звіті про фінансові результати у майбутніх звітних періодах згідно з принципом відповідності доходів і витрат. До витрат майбутніх періодів Компанії відносяться наступні витрати: - відстрочені аквізиційні витрати (DAC), що включають витрати на виплату комісійних страховим агентам, що відносяться на витрати майбутніх періодів і амортизуються протягом періоду, за який будуть зароблені відповідні страхові премії; відстрочені аквізиційні витрати розраховуються окремо по кожному напрямку діяльності; - витрати на обслуговування комп’ютерних програм; - інформаційно-технічна підтримка та супровід програмного забезпечення; - сплачені авансом орендні платежі; - передоплата періодичних видань; - оплата витрат на медичне страхування співробітників; - витрати на вивіз безпечних відходів; - сплата членських внесків - ЕЦП, сертифікати; - інші витрати майбутніх періодів.

Депозити в банках – це розміщення коштів у банках з первісним строком розміщення більше трьох місяців. Депозити в банках обліковуються за амортизованою вартістю за вирахуванням резерву на знецінення.

Як зазначено нижче, залежно від класифікації фінансові інструменти обліковуються за справедливою вартістю або амортизованою вартістю. Справедлива вартість – це ціна, яка була б отримана від продажу активу або сплачена за зобов’язанням при звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки. Найкращим свідченням справедливої вартості є ціна на активному ринку. Активний ринок – це такий ринок, на якому операції щодо активів і зобов’язань мають місце із достатньою частотою та в достатніх обсягах для того, щоб забезпечити інформацію щодо ціноутворення на регулярній основі. Справедлива вартість фінансових інструментів, що торгуються на активному ринку, вимірюється як добуток ціни котирування на ринку за окремим активом або зобов’язанням та їх кількості, що утримується організацією. Для визначення справедливої вартості фінансових інструментів, за якими відсутня інформація про ринкові ціни із зовнішніх джерел, використовуються такі методи оцінки, як модель дисконтування грошових потоків, модель, заснована на даних останніх угод, здійснених між непов'язаними сторонами, або аналіз фінансової інформації про об'єкти інвестування. Результати оцінки справедливої вартості аналізуються та розподіляються за рівнями ієрархії справедливої вартості наступним чином: (i) до Рівня 1 відносяться оцінки на основі цін котирування (без коригувань) на активних ринках для ідентичних активів та зобов’язань, (ii) до Рівня 2 – оцінки, отримані з використанням методів, згідно з якими всі суттєві вхідні дані, які використовуються, є наявними для активу чи зобов’язання прямо (наприклад ціна), або опосередковано (наприклад, розраховані на основі ціни) і (iii) оцінки 3 Рівня, які являють собою оцінки, що не базуються виключно на ринкових даних (тобто для оцінки необхідний значний об’єм вхідних даних, які не є наявними на ринку). Амортизована вартість являє собою вартість при початковому визнанні фінансового інструмента мінус виплати основного боргу плюс нараховані відсотки, а для фінансових активів - мінус будь-яке зменшення вартості для відображення понесених збитків від знецінення. Нараховані відсотки включають амортизацію відстрочених при первісному визнанні витрат на проведення операції та будь-яких премій або дисконту від суми погашення із використанням методу ефективної процентної ставки. Нарахований процентний дохід та нараховані процентні витрати, включаючи як нарахований купон, так і амортизований дисконт або премію (у тому числі відстрочену комісію при первісному визнанні, за наявності такої), не відображаються окремо, а включаються до балансової вартості відповідних статей звіту про фінансовий стан. Метод ефективної процентної ставки – це метод визнання процентних доходів або процентних витрат протягом відповідного періоду з метою отримання постійної процентної ставки (ефективної процентної ставки) від балансової вартості інструмента. Ефективна процентна ставка – це ставка, яка точно дисконтує розрахункові майбутні грошові виплати або надходження (не включаючи майбутніх збитків за кредитами) протягом терміну дії фінансового інструмента або, у відповідних випадках, протягом коротшого терміну, до чистої балансової вартості фінансового інструмента. Ефективна процентна ставка використовується для дисконтування грошових потоків за інструментами із плаваючою ставкою до наступної дати зміни процента, за винятком премії чи дисконту, які відображають кредитний спред понад плаваючу ставку, зазначену для даного інструмента, або за іншими змінними факторами, які не встановлюються в залежності від ринкового значення. Такі премії або дисконти амортизуються протягом всього очікуваного терміну обігу інструменту. Розрахунок дисконтованої вартості включає всі комісійні та збори, сплачені та отримані сторонами контракту, які складають невід'ємну частину ефективної процентної ставки. Тимчасове звільнення від МСФЗ 9. Компанія вирішила застосувати тимчасове звільнення від МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» до події, що станеться раніше – або застосування майбутнього стандарту для обліку страхових договорів (МСФЗ 17 «Страхові контракти»), або 1 січня 2021 року. До даної події Компанія продовжуватиме застосовувати МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка». Компанія має право на тимчасове звільнення від МСФЗ 9, оскільки раніше не застосовувала МСФЗ 9, а її діяльність пов'язана зі страхуванням. Сума страхових зобов'язань Компанії є значною у порівнянні з загальною сумою зобов'язань, а частка зобов'язань, пов'язаних зі страхуванням, по відношенню до загальної суми зобов'язань перевищує 90%. Станом на 31 грудня 2020 року та 2019 року фінансові активи Компанії включали грошові кошти в банках, короткострокові банківські депозити та дебіторську заборгованість і були віднесені до категорії «кредити і дебіторська заборгованість» за МСБО 39. Станом на 31 грудня 2020 року та 2019 року всі фінансові зобов'язання Компанії були обліковані за амортизованою вартістю.

Активи і зобов’язання в іноземній валюті відображаються у фінансовій звітності у гривневому еквіваленті за офіційним (обліковим) курсом на дату складання звітності або на дату їх визнання. Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат). Монетарні активи і зобов’язання в іноземній валюті перераховуються у функціональну валюту за офіційним обмінним курсом НБУ на дату здійснення операції за всією статтею, щомісяця станом на останню дату місяця та на дату балансу. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат). Доходи від операційної курсової різниці та від купівлі-продажу іноземної валюти або витрати від операційної курсової різниці та на купівлю-продаж іноземної валюти, що виникають в результаті розрахунків по операціях в іноземній валюті і від перерахунку монетарних активів і зобов'язань у функціональну валюту за офіційним обмінним курсом НБУ на дату здійснення операції за всією статтею, щомісяця станом на останню дату місяця та на дату балансу згортаються та включаються до інших операційних доходів або інших операційних витрат у фінансовій звітності, що відповідає параграфу 35 МСБО 1 «Подання фінансової звітності». Немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю і зарахування яких до балансу пов’язано з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на дату здійснення операції. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції, на останню дату місяця та на дату балансу застосовується валютний курс, що було встановлено наприкінці попереднього робочого дня, та що діє впродовж всього наступного робочого дня. Основні обмінні курси, що використовувались для перерахунку сум у іноземній валюті, були наступними: 31 грудня 2020 р., 31 грудня 2019 р., гривень гривень 1 долар США 28,2746 23,6862 1 євро 34,7396 26,4220

Функціональною валютою Компанії є національна валюта України – гривня.

Знецінення фінансових активів, що обліковуються за амортизованою вартістю. Збитки від знецінення визнаються у складі прибутку або збитку за період по мірі їх виникнення у результаті однієї або більше подій (“події збитку”), що відбулися після первісного визнання фінансового активу та впливають на величину чи строки розрахункових майбутніх грошових потоків, які пов’язані з фінансовим активом або із групою фінансових активів, якщо ці збитки можна оцінити з достатнім рівнем надійності. Якщо Компанія визначає, що не існує об'єктивних ознак знецінення для фінансового активу, оціненого на індивідуальній основі, незалежно від того, чи є актив індивідуально суттєвим чи ні, він включається до групи фінансових активів із подібними характеристиками кредитного ризику, і ця група оцінюється на предмет знецінення на колективній основі. Основним фактором, який враховує Компанія при оцінці фінансового активу на предмет знецінення, є його прострочений статус. Нижче перелічені інші основні критерії, на підставі яких визначається наявність об'єктивних ознак збитку від знецінення: • прострочення будь-якого чергового платежу, при цьому несвоєчасна оплата не може пояснюватись затримкою у роботі розрахункових систем; • дебітор зазнає суттєвих фінансових труднощів, що підтверджує отримана Компанією фінансова інформація контрагента; • ймовірність банкрутства чи фінансової реорганізації дебітора; • платоспроможність дебітора погіршилася внаслідок змін загальнонаціональних або місцевих економічних умов, які чинять вплив на діяльність дебітора. Для колективної оцінки знецінення фінансові активи групуються за схожими характеристиками кредитного ризику. Ці характеристики відносяться до оцінки майбутніх грошових потоків для груп таких активів і свідчать про здатність дебіторів погасити всі належні суми відповідно до контрактних умов у відношенні до оцінюваних активів. Майбутні грошові потоки в групі фінансових активів, які колективно оцінюються на предмет знецінення, визначаються на основі контрактних грошових потоків, пов'язаних із цими активами, та на основі досвіду керівництва щодо прострочених сум, що виникнуть у майбутньому в результаті минулих збиткових подій, а також успішного повернення простроченої заборгованості. Дані минулих років коригуються з урахуванням поточних існуючих даних для відображення впливу поточних умов, які не впливали на попередні періоди, і для усунення впливу минулих умов, які не існують в даний час. Якщо умови знеціненого фінансового активу, що обліковується за амортизованою вартістю, переглядаються чи іншим чином змінюються внаслідок фінансових труднощів контрагента чи емітента, знецінення такого активу оцінюється із використанням ефективної процентної ставки, що використовувалася до зміни його умов. Збитки від знецінення визнаються шляхом створення резерву в розмірі, необхідному для зменшення балансової вартості активу до теперішньої вартості очікуваних майбутніх грошових потоків (не враховуючи майбутніх, ще не понесених кредитних збитків), дисконтованих за первісною ефективною процентною ставкою для даного активу. Розрахунок теперішньої вартості очікуваних майбутніх грошових потоків від фінансового активу, забезпеченого заставою, відображає грошові потоки, що можуть виникнути в результаті звернення стягнення на предмет застави за мінусом витрат на отримання та реалізацію застави, незалежно від того, наскільки ймовірне звернення стягнення на предмет застави. Якщо в наступному періоді сума збитку від знецінення зменшується, і це зменшення може бути об'єктивно віднесене до події, що настала після визнання знецінення (як, наприклад, підвищення кредитного рейтингу дебітора), раніше відображений збиток від знецінення сторнується шляхом коригування створеного резерву через прибуток або збиток за період. Активи, погашення яких неможливе, списуються за рахунок сформованого резерву під знецінення після завершення всіх необхідних процедур щодо відшкодування та після визначення остаточної суми збитку. Повернення раніше списаних сум кредитується на рахунок відповідних збитків від знецінення у складі прибутку чи збитку за період.

Поточний податок на прибуток і відстрочений податок на прибуток (зміна відстрочених податкових активів та зобов'язань) визнаються витратами або доходом у звіті про фінансові результати. Поточний податок на прибуток визнається зобов'язанням у сумі, що підлягає сплаті. Перевищення сплаченої суми податку на прибуток над сумою, яка підлягає сплаті, визнається передплатою за розрахунками з податку на прибуток. Сума зобов’язання або дебіторської заборгованості з податку на прибуток за поточний та попередній періоди визначається відповідно до податкового законодавства. Відстрочений податковий актив та відстрочене податкове зобов’язання розраховуються за ставками оподаткування, що діятимуть протягом періоду, у якому будуть здійснюватися реалізація активу та погашення зобов'язання. Передплата та зобов'язання з поточного податку на прибуток відображаються у балансі окремими статтями оборотних активів і поточних зобов’язань. Компанія нараховує податок на дохід згідно підпункту 136.2.1 пункту 136.2 статті 136 Податкового кодексу України (далі – «ПКУ») в розмірі 3 відсотків за договорами страхування від об’єкта оподаткування, що визначається у підпункті 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 ПКУ. Компанія нараховує податок на прибуток за ставкою визначеною відповідно до пункту 136.1 статті 136 ПКУ, від бази оподаткування, яка визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності Компанії відповідно до МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до ПКУ.

Договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Страховий захист (відповідальність страховика) – обов’язок Страховика здійснювати виплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку відповідно до умов договору страхування. У цілому, Компанія визначає істотний страховий ризик як імовірність того, що при настанні страхової події їй доведеться виплатити страхове відшкодування, сума якого, щонайменше, на 10% більша за суму виплати в разі, якщо страхова подія не настане. Страховий ризик існує, коли на момент підписання договору Компанія не впевнена в таких аспектах: настання страхової події, дата настання страхової події та сума відшкодування по страховій події. Інвестиційні контракти – це контракти, які передбачають передачу фінансового ризику, але не передбачають передачу значного страхового ризику. Якщо контракт віднесений до категорії страхових контрактів, він залишається таким до тих пір, поки не припиняться всі права та зобов’язання по ньому або не закінчиться термін їх дії, навіть якщо страховий ризик істотно зменшується протягом цього періоду. Однак інвестиційні контракти можуть бути рекласифіковані в страхові контракти після їх вступу в силу в тому випадку, якщо рівень страхового ризику значно підвищується. Зароблені страхові премії. Після укладення договору страхування страхові премії враховуються як отримані в момент початку дії страхового захисту (відповідальності страховика/початку дії договору страхування – в залежності від умов договору страхування) та вважаються заробленими на пропорційній основі протягом строку дії відповідного страхового покриття за договором страхування. Резерв незароблених премій. Резерв незароблених премій являє собою частину частки отриманих премій згідно з чинним законодавством, що стосується незавершеного терміну дії страхового покриття за договорами страхування, які існують станом на кінець звітного періоду, розраховану на пропорційно-часовій основі. Страхові виплати. Страхові виплати у звіті про фінансові результати включають суми відшкодувань, що були нараховані відповідно до прийнятих рішень про виплату відшкодування пред’явникам вимог. Резерв на покриття збитків. Резерв на покриття збитків являє собою сукупні розрахунки остаточних збитків і включає резерв неврегульованих вимог і резерв збитків понесених, але ще не заявлених. В обидва вищевказаних резерви включаються витрати на врегулювання. Перший резерв стосується суттєвих вимог отриманих, але не врегульованих станом на кінець звітного періоду. Його розрахунок здійснюється на основі інформації, отриманої Компанією в ході розслідування страхових випадків. Резерв збитків понесених, але ще не заявлених актуарно визначається Компанією за напрямками діяльності та включає допущення, які ґрунтуються на статистиці фактичних виплат і витрат на врегулювання в попередніх роках. Методи таких розрахунків і визначення остаточної суми резервів постійно аналізуються та оновлюються. Коригування, здійснювані в результаті такого аналізу, відображаються у звіті про фінансові результати по мірі їх виникнення. При розрахунках резерву на покриття збитків дисконтування не проводиться, оскільки вимоги про виплату відшкодування і самі виплати надходять і розглядаються досить швидко. Тест адекватності зобов’язань. Станом на кінець кожного звітного періоду Компанія проводить тести адекватності зобов'язань для перевірки адекватності договірних зобов'язань за вирахуванням відповідних неамортизованих відстрочених аквізиційних витрат. При проведенні цих тестів використовуються поточні оцінки майбутніх грошових потоків, а саме вартість майбутніх страхових виплат за договорами та витрат, пов’язаних із виконанням таких договорів. Різниця (нестача сформованого технічного резерву) визнається як додаткове зобов’язання у відповідному технічному резерві. Компанія в своїй страховій діяльності розробляє, формує та впроваджує страхові продукти для фізичних та юридичних осіб з видів страхування на які Компанія отримала ліцензії в порядку, встановленому чинним законодавством. Страхові продукти формуються відповідно до актуарно розрахованих страхових тарифів та на підставі правил страхування, затверджених уповноваженим державним органом. Відповідно, страхові продукти Компанії формуються за наступними видами страхування: - добровільне страхування від нещасних випадків; - добровільне страхування здоров’я на випадок хвороби; - добровільне страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ; - добровільне страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9 статті 6 Закону України «Про страхування»); - добровільне страхування фінансових ризиків; - добровільне страхування вантажів та багажу (вантажобагажу).  В рамках добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) та добровільного страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9 статті 6 Закону України «Про страхування») розроблені продукти страхування: - платіжних інструментів та майна фізичних осіб (ключів, гаманця, документів) від ризиків викрадення або втрати; - техніки від ризиків пошкодження або знищення; - багажу від ризиків знищення, викрадення або втрати; - іншого рухомого або нерухомого майна від ризиків пошкодження або знищення. В рамках добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування здоров’я на випадок хвороби розроблені страхові продукти: - на випадок встановлення інвалідності або смерті; - на випадок тимчасової втрати працездатності (отримання травми, розлад здоров’я, що потребує госпіталізації або перебування на лікарняному тощо). В рамках добровільного страхування фінансових ризиків розроблені страхові продукти: - на випадок вимушеного безробіття у зв’язку із звільненням згідно з Кодексом Законів про Працю; - на випадок фінансових збитків внаслідок проведення операцій з використанням платіжних інструментів; - на випадок фінансових збитків при викраденні або знищенні транспортного засобу; Перелік страхових продуктів та їх умови постійно змінюються залежно від попиту та пропозиції на ті чи інші страхові продукти, маркетингових та технічних рішень, дій конкурентів, і т.п.

Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує ймовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена. Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов’язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом. Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс Компанії за первісною вартістю. Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов’язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод. Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду. Витрати на придбання нематеріальних активів капіталізуються та амортизуються за прямолінійним методом протягом строків їх корисного використання. Прибутки і збитки від вибуття нематеріальних активів, які визначаються як різниця між сумою надходжень від вибуття активу та його балансовою вартістю на момент вибуття, відносяться на фінансовий результат.

Статутний капітал Компанії сформовано за рахунок оплати засновниками повної номінальної вартості акцій грошовими коштами внаслідок приватного розміщення акцій серед засновників Компанії. Розмір статутного капіталу зафіксовано у Статуті Компанії. Розмір статутного капіталу може бути змінено (збільшено чи зменшено) за рішенням Загальних зборів акціонерів у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Оренда – це договір або частина договору, згідно якого передається право користування активом протягом певного періоду часу в обмін на відшкодування. Компанія застосовує МСФЗ 16 «Оренда» по відношенню до всіх договорів оренди та суборенди з 1 січня 2019 року. Договір в цілому або його окремі компоненти є договором оренди, якщо за цим договором передається право контролювати використання ідентифікованого активу протягом певного періоду в обмін на відшкодування. Для оцінки договору оренди враховуються такі характеристики: - актив має бути ідентифікованим; - іншій особі передається право отримувати практично всі економічні вигоди від використання такого активу; - особа отримує право визначати спосіб використання активу виходячи з його властивостей; - за орендодавцем залишається право заміни активу з метою ремонту або технічного обслуговування; - користування активом є платним; - актив передається на чітко визначений термін. Орендар може вирішити не застосовувати вимоги визнання активів у формі права користування та зобов’язань з оренди до: 1) короткострокової оренди; та 2) оренди, за якою орендований актив є малоцінним. В такому випадку орендар визнає орендні платежі, пов’язані з такою орендою, як витрати за прямолінійним або іншим доречним системним методом протягом строку оренди. Первісна вартість активу у формі права користування має включати: - величину первісної оцінки зобов’язання з оренди; - авансові орендні платежі на дату початку оренди або до такої дати за вирахуванням отриманих стимулювальних знижок; - будь-які початкові прямі витрати, понесені орендарем; - оцінку витрат, які будуть понесені орендарем при демонтажі та переміщенні базового активу, відновленні ділянки, на якому він розташовується, або відновленні базового активу до стану, яке вимагається за умовами оренди, за винятком випадків, коли такі витрати понесені для виробництва запасів. Актив у формі права користування обліковується на субрахунках 10 рахунку «Основні засоби». Одночасно орендар повинен оцінювати зобов'язання з оренди з поступовим зниженням (дисконтування) вартості орендних платежів, які потрібно сплатити в період дії договору. До витрат періоду потраплятимуть витрати на амортизацію базового активу і фінансові витрати на залишок зобов'язання з оренди. Витрати на капітальні ремонти можна зараховувати до балансової вартості активу з права користування або обліковувати окремо. Сума зобов’язання по оренді визнається шляхом дисконтування майбутніх платежів з використанням відсоткової ставки, закладеної в договорі оренди. У випадку, якщо така ставка відсутня, Компанія застосовує ставку залучення додаткових позикових коштів на дату розрахунку. Договір може передбачати індексацію на індекс інфляції чи інший показник, що має бути врахований при обчисленні поточної вартості орендних зобов’язань на кожну звітну дату. Зобов'язання з оренди обліковується на рахунку 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями» у частині зобов’язань терміном до 12 місяців, на рахунку 53 «Довгострокові зобов’язання з оренди» у частині зобов’язань терміном більше 12 місяців. Після початку оренди орендар оцінює зобов'язання з оренди: а) збільшуючи балансову вартість на відсоткові витрати за фінансовим орендним зобов’язанням; б) зменшуючи балансову вартість на суми здійснених орендних платежів; та в) переоцінюючи балансову вартість з метою відобразити будь-які переоцінки або модифікації оренди, або з метою перегляду фіксованих платежів. Переоцінка вартості права з користування об’єктом оренди та орендного зобов’язання відбувається при зміні умов договору, а саме збільшення суми орендної плати (в тому числі внаслідок індексації) та/або терміну дії договору оренди, зміна (збільшення/зменшення) предмету оренди, зміна порядку розрахунків, проведення поліпшень тощо.  Модифікація договору оренди обліковується як окрема оренда, якщо виконуються такі обидві умови: 1) модифікація розширює сферу дії оренди, додаючи право на використання одного або більшої кількості базових активів; та 2) компенсація за оренду зростає на суму, зіставну з окремо взятою ціною розширення сфери дії оренди, та відповідними коригуваннями такої окремо взятої ціни з метою відображення обставин конкретного договору. Облік та визнання у фінансовій звітності орендних операцій, активів і зобов’язань має проводитись з урахуванням додаткових угод та юридичних фактів, що впливають на права і обов’язки сторін договору. В іншому випадку модифікації (змін) договору оренди яка не спричиняє у орендаря виникнення обов’язку обліку договору оренди як окремого договору, орендар повинен здійснити переоцінку зобов’язань за орендою.

Дебіторська заборгованість щодо страхової діяльності включає: - дебіторську заборгованість за договорами страхування (перестрахування); - дебіторську заборгованість перестраховиків за страховими виплатами. Дебіторська заборгованість страхувальників (перестрахувальників) визнається з дати виникнення відповідальності за договором страхування (перестрахування) та є заборгованістю страхувальників (перестрахувальників) зі сплати страхових премій відповідно до договору на звітну дату. Дебіторська заборгованість страхувальників (перестрахувальників) визначається по кожному договору страхування (перестрахування). Дебіторська заборгованість перестраховиків за виплатами страхового відшкодування визнається в момент визнання кредиторської заборгованості Компанії за виплатами страхового відшкодування та оцінюється відповідно до умов договору перестрахування. Інша дебіторська заборгованість включає: - дебіторську заборгованість працівників та інших осіб; - дебіторську заборгованість постачальників товарів, робіт, послуг, якщо формою розрахунку є попередня оплата; - іншу дебіторську заборгованість. Після первісного визнання дебіторська заборгованість на дату балансу відображається за амортизованою вартістю (собівартість мінус виплачена (погашена) на цей момент частина собівартості мінус резерв сумнівних боргів). Для визначення амортизованої вартості Компанія обчислює величину резерву сумнівних боргів, використовуючи метод застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості, тобто величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів. Формування резерву під дебіторську заборгованість щодо страхової діяльності Компанія здійснює в повному обсязі відповідно до суми фактичної дебіторської заборгованості та розрахункової суми резерву станом на кінець кожного кварталу. По сумах дебіторської заборгованості щодо страхової діяльності в межах суттєвості резерв сумнівних боргів не формується, дані суми списуються з активів на інші витрати операційної діяльності в момент виникнення.   Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. Згідно з чинним законодавством строк позовної давності для списання безнадійної заборгованості становить 1095 днів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші витрати операційної діяльності. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів. Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших витрат операційної діяльності. Щокварталу Компанія здійснює інвентаризацію дебіторської заборгованості. Списання дебіторської заборгованості з балансу здійснюється за бухгалтерською довідкою. При відкликанні банківських ліцензій у банків-контрагентів на суму коштів на поточних рахунках та суму депозитних вкладів у таких банках створюється резерв сумнівних боргів в розмірі таких коштів, з можливістю визнати заборгованість по грошовим коштам, що знаходяться на поточних рахунках та депозитних вкладах в банках, які проходять процедуру ліквідації, безнадійною та списати за рахунок створеного резерву, якщо ліквідатор не задовольнить вимоги Компанії.

Основним засобом визнається матеріальний актив, що призначається для використання у господарській діяльності, вартість якого перевищує 6 000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) якого з дати введення в експлуатацію становить понад один рік. До малоцінних необоротних активів відносяться всі основні засоби, вартість яких дорівнює або менше 6 000 грн. Основні засоби зараховуються на баланс Компанії за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів. Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв’язку з частковою ліквідацією об’єкта основних засобів. Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, включаються до складу витрат. Прибуток або збиток, що виникає від припинення визнання об'єкта основних засобів, визнається як різниця між чистими надходженнями від вибуття (якщо вони є) та балансовою вартістю об'єкта.

Резерви за зобов’язаннями та платежами – це нефінансові зобов'язання, сума й термін яких не визначені. Резерв визнається у разі одночасного дотримання трьох умов: 1) Компанія має існуюче зобов’язання, яке виникло внаслідок якоїсь минулої події; 2) видається вірогідним, що для врегулювання зобов’язання буде потрібне вибуття ресурсів, що містять економічні вигоди; 3) можливо оцінити суму резерву з достатнім ступенем точності.

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: ­ сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів; ­ сума попередньої оплати товарів (робіт, послуг); ­ надходження, що належать іншим особам; ­ надходження від первинного розміщення цінних паперів; ­ сума балансової вартості валюти. У результаті використання активів Компанії іншими сторонами доходи визнаються у вигляді процентів, роялті та дивідендів: ­ проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, та розраховуються, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами з урахуванням економічного змісту відповідної угоди; ­ роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідного договору; ­ дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату. Умовою визнання відсотків і роялті є імовірність отримання Компанією економічної вигоди, а дивідендів – достовірно оцінений дохід. Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: ­ дохід від надання страхових послуг; ­ інший операційний дохід; ­ інші фінансові доходи. Дохід від надання страхових послуг. Бухгалтерський облік доходів від операцій, пов’язаних з укладанням договорів страхування (перестрахування), базується на принципах нарахування та відповідності. Дохід Компанії у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності за звітний період – це зароблені страхові премії. Зароблені страхові премії визначаються збільшенням суми надходжень страхових платежів за звітний період на суму незароблених страхових премій на початок звітного періоду, зменшенням отриманого результату на суму незароблених страхових премій на кінець звітного періоду. Незароблені страхові премії – частки сум надходжень страхових премій, що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату. Страхові премії за договорами страхування (перестрахування) визнаються доходами з дати виникнення відповідальності відповідно до договору страхування (перестрахування). Договір страхування може бути розірваний на вимогу страхувальника або Компанії, якщо це передбачено договором страхування, а також за домовленості сторін. У разі дострокового припинення дії договору страхування Компанія повертає страхувальнику сплачені страхові премії за період, що залишився до закінчення дії договору страхування, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових відшкодувань, що були здійснені за цим договором, якщо інше не передбачено договором страхування. Сума витрат на ведення справи є доходом від страхової діяльності (від надання страхової послуги), так як витрати на ведення страхової справи є складовою частиною страхового тарифу, який застосовується при укладенні договору страхування, і відповідно, частиною страхового платежу, який розраховується на підставі страхового тарифу. Якщо вимоги страхувальника обумовлені порушенням умов договору страхування Компанією, то Компанія повертає страхувальнику сплачені страхові премії в повному обсязі на підставі розпорядження відповідальної особи.

У ході нормальної діяльності Компанія передає ризики в перестрахування. Політика Компанії передбачає перестрахування всіх значних ризиків. Сума ліміту залежить від виду страхового продукту. Договори страхування, передані в перестрахування, не звільняють Компанію від її зобов’язань перед страхувальниками (вигодонабувачами) за укладеними договорами страхування. Активи перестрахування включають суми до отримання від перестрахових компаній по виплачених відшкодуваннях. Кредиторська заборгованість по перестрахуванню являє собою зобов’язання Компанії передати перестраховикам премії з перестрахування.

Поточна кредиторська заборгованість за страховою діяльністю. Поточна кредиторська заборгованість за страховою діяльністю включає зобов’язання за виплатами страхових відшкодувань, за розрахунками з перестраховиками, аванси, отримані за договорами страхування, заборгованість з комісійної винагороди страхових агентів, забезпечення на оплату винагороди страховим агентам, забезпечення на оплату другої частини комісійної винагороди страховим агентам. Зобов’язання за виплатами страхових відшкодувань визнаються на дату затвердження страхового акту, який є підставою для нарахування в бухгалтерському обліку страхового відшкодування, та відображаються в балансі за номінальною вартістю. Зобов’язання за розрахунками з перестраховиками визнаються на дату початку відповідальності перестраховика за окремим об’єктом перестрахування та відображаються в обліку відповідно до умов договору перестрахування. Аванси, отримані за договорами страхування – це суми премії, що отримані до виникнення дебіторської заборгованості за нарахованими страховими преміями. У зв’язку з цим отримані суми попередньої оплати відображаються як зобов’язання зі страхування до початку відповідальності по договору страхування. Заборгованість з комісійної винагороди страхових агентів у бухгалтерському обліку визнається в момент виникнення незалежно від дати підписання актів наданих послуг із агентської винагороди або сплати коштів. Заборгованість з агентської винагороди оцінюється відповідно до внесених страхових платежів за договорами, укладеними за посередництвом повірених, відповідно до умов, зазначених в договорі дорученні з повіреним.

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КАРДІФ"

Компанія зареєстрована в Україні як фінансова установа та є резидентом України. Компанію було створено 21 липня 2006 року.

Акціонерне товариство

Україна

вулиця Іллінська, буд. 8, м. КИЇВ, 04070

вулиця Іллінська, буд. 8, м. КИЇВ, 04070

Основний вид діяльності Компанії – надання страхових послуг на території України. Послуги Компанії включають страхування від нещасних випадків, страхування здоров’я на випадок хвороби, страхування фінансових ризиків (ризику втрати роботи), страхування майна та страхування від вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ.

BNP Paribas Cardif

BNP Paribas SA

Дана фінансова звітність була підготовлена відповідно до всіх вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) станом на 31 грудня 2020 року, переклад яких розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства Фінансів України на дату складання цієї фінансової звітності.

Компанія має безстрокові ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі – “Нацкомфінпослуг”), на право здійснення страхової діяльності у формі добровільного страхування: • від нещасних випадків серії АВ №520999 від 11.02.2010 р., • на випадок хвороби серії АВ №520997 від 11.02.2010 р., • майна серії АВ №520998 від 11.02.2010 р., • фінансових ризиків серії АВ №521000 від 11.02.2010 р., • від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ № АД 039975 від 02.11.2012 р., • вантажів та багажу /вантажобагажу/ (розпорядження Нацкомфінпослуг № 3757 від 15.09.2017р.), • медичних витрат (розпорядження Нацкомфінпослуг № 522 від 04.04.2019 р.), • відповідальності перед третіми особами /іншої, ніж передбачено пп. 12-14 статті 6 Закону України “Про страхування”/ (розпорядження Нацкомфінпослуг № 523 від 04.04.2019 р.).

Зміна МСФЗ 16 «Пільгові умови оренди у зв'язку з COVID-19» (опублікована 28 травня 2020 року і вступила у силу для річних періодів, які починаються з 1 січня 2020 року або після цієї дати). Зміна надає орендарям пільгу у формі факультативного звільнення від оцінки того, чи є пільгова умова оренди, пов'язана з COVID-19, модифікацією оренди. Орендарі можуть вибрати варіант обліку пільгової умови оренди так, ніби така пільгова умова не була модифікацією оренди. Це спрощення практичного характеру застосовується тільки до пільгових умов оренди, які надані у зв'язку з пандемією COVID-19, і тільки у разі виконання всіх наступних умов: зміна орендних платежів призводить до перегляду відшкодування за оренду таким чином, що воно не перевищить суму відшкодування за оренду безпосередньо до зміни; будь-яке зменшення орендних платежів впливає лише на платежі до сплати не пізніше 30 червня 2021 року; і відсутність суттєвих змін в інших умовах оренди. Компанія домовилася з орендодавцями про різні пільгові умови за орендою нерухомості. Компанія вирішила не застосовувати спрощення практичного характеру певних пільгових умов, передбачене зміною МСФЗ 16, а розглядала всі пільгові умови як модифікації договорів оренди (див. Примітку 8). Наступні змінені стандарти набули чинності з 1 січня 2020 року, але не мали суттєвого впливу на Компанію: • Зміни Концептуальної основи фінансової звітності (опубліковані 29 березня 2018 року і вступили у силу для річних періодів, які починаються з 1 січня 2020 року або після цієї дати). • Визначення бізнесу – зміни МСФЗ 3 (опубліковані 22 жовтня 2018 року і вступили у силу для угод придбання з початку річного звітного періоду, який починається з 1 січня 2020 року або після цієї дати). • Визначення суттєвості – зміни МСБО 1 та МСБО 8 (опубліковані 31 жовтня 2018 року і вступили у силу для річних періодів, які починаються з 1 січня 2020 року або після цієї дати). • Реформа базової процентної ставки – зміни МСФЗ 9, МСБО 39 та МСФЗ 7 (опубліковані 26 вересня 2019 року і вступили у силу для річних періодів, які починаються з 1 січня 2020 року або після цієї дати).

Були опубліковані окремі нові стандарти та інтерпретації, що будуть обов’язковими для застосування Компанією у річних періодах, починаючи з 1 січня 2021 року та пізніших періодах. Компанія не застосовувала ці стандарти та інтерпретації до початку їх обов’язкового застосування. МСФЗ 17 "Договори страхування" (опублікований 18 травня 2017 року і вступає в силу для річних періодів, які починаються з 1 січня 2021 року або після цієї дати). МСФЗ 17 замінює МСФЗ 4, який дозволяв компаніям застосовувати існуючу практику обліку договорів страхування. Отже, інвесторам було складно порівнювати і зіставляти фінансові результати в інших відносинах аналогічних страхових компаній. МСФЗ 17 є єдиним, основаним на принципах стандартом обліку всіх видів договорів страхування, включаючи договори перестрахування, наявні у страховика. Відповідно до цього стандарту, визнання і оцінка груп договорів страхування повинні виконуватися за: (i) приведеною вартістю майбутніх грошових потоків (грошові потоки після виконання договорів), скоригованою з урахуванням ризику, в якій врахована вся наявна інформація про грошові потоки після виконання договорів, яка відповідає спостережуваній ринковій інформації, плюс (якщо вартість є зобов'язанням) чи мінус (якщо вартість є активом) (ii) сумою, яка являє собою незароблений прибуток по групі договорів (сервісна маржа за договорами). Страховики відображатимуть прибуток від групи договорів страхування за період, протягом якого вони надають страхове покриття, і в міру того, як вони звільняються від ризику. Якщо група договорів є чи стає збитковою, організація негайно відображатиме збиток. Наразі Компанія оцінює вплив нового стандарту на її фінансову звітність. Зміни МСФЗ 17 та зміна МСФЗ 4 (опубліковані 25 червня 2020 року і вступають у силу для річних періодів, які починаються з 1 січня 2023 року або після цієї дати). Зміни включають роз'яснення для полегшення запровадження МСФЗ 17 і спрощення окремих вимог стандарту та перехідних положень. Ці зміни стосуються восьми областей МСФЗ 17 і не передбачають зміни основоположних принципів стандарту. До МСФЗ 17 були внесені такі зміни: • Дата набуття чинності: Дату набуття чинності МСФЗ 17 (зі змінами) відкладено на два роки. Стандарт має застосовуватися до річних звітних періодів, які починаються з 1 січня 2023 року або після цієї дати. Встановлений у МСФЗ 4 строк дії тимчасового звільнення від застосування МСФЗ 9 також перенесено на річні звітні періоди, які починаються з 1 січня 2023 року або після цієї дати. • Очікуване відшкодування страхових аквізиційних грошових потоків: Організації повинні відносити частину своїх аквізиційних витрат на відповідні договори, які очікується подовжити, та визнавати такі витрати як активи до моменту визнання організацією подовження договору. Організації повинні оцінювати ймовірність відшкодування активу на кожну звітну дату і надавати інформацію про конкретний актив у примітках до фінансової звітності. • Маржа за передбачені договором послуги, що відноситься на інвестиційні послуги: Слід ідентифікувати одиниці покриття з урахуванням обсягу вигод і очікуваного періоду страхового покриття та інвестиційних послуг за договорами зі змінними платежами та іншими договорами з послугами по отриманню інвестиційного доходу відповідно до загальної моделі. Витрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю, слід включати як грошові потоки у межі договору страхування у тих випадках, в яких організація здійснює таку діяльність для збільшення вигод від страхового покриття для власника страхового полісу. • Утримувані договори перестрахування – відшкодування збитків: Коли організація визнає збиток при первісному визнанні обтяжливої групи базових договорів страхування чи при додаванні обтяжливих базових договорів страхування до групи, організація повинна скоригувати маржу за передбачені договором послуги відповідної групи утримуваних договорів перестрахування і визнати прибуток за такими договорами перестрахування. Сума збитку, відшкодованого за утримуваним договором перестрахування, визначається множенням збитку, визнаного за базовими договорами страхування, на процент вимог за базовими договорами страхування, який організація очікує відшкодувати за утримуваним договором перестрахування. Ця вимога застосовуватиметься тільки у тому випадку, коли утримуваний договір перестрахування визнається до визнання збитку від базового договору страхування або одночасно з таким визнанням. • Інші зміни: Інші зміни включають виключення зі сфери застосування для певних договорів кредитних карт (або аналогічних договорів) і для певних кредитних договорів; представлення активів і зобов'язань за договорами страхування у звіті про фінансовий стан у портфелях, а не в групах; застосовність варіанту зниження ризику при зниженні фінансових ризиків за допомогою утримуваних договорів перестрахування та непохідних фінансових інструментів за справедливою вартістю через прибуток чи збиток; вибір облікової політики для зміни оцінок, зроблених у попередній проміжній фінансовій звітності, при застосуванні МСФЗ 17; включення платежів і надходжень з податку на прибуток, що відносяться на конкретного власника страхового полісу, за умовами договору страхування до грошових потоків; і вибіркове звільнення від вимог протягом перехідного періоду та інші незначні зміни. Наразі Компанія оцінює вплив цих змін на її фінансову звітність. Наступні інші нові положення бухгалтерського обліку, як очікується, не матимуть суттєвого впливу на фінансову звітність Компанії після їх прийняття: • Продаж чи внесок активів в асоційовану компанію або спільне підприємство інвестором – зміни МСФЗ 10 та МСБО 28 (опубліковані 11 вересня 2014 року і вступають у силу для річних періодів, які починаються з дати, яка буде встановлена РМСБО, або після цієї дати). • Класифікація зобов'язань у короткострокові або довгострокові – зміни МСБО 1 (опубліковані 23 січня 2020 року і вступають у силу для річних періодів, які починаються з 1 січня 2022 року або після цієї дати). • Класифікація зобов'язань у короткострокові або довгострокові – перенесення дати набуття чинності – зміни МСБО 1 (опубліковані 15 липня 2020 року і вступають у силу для річних періодів, які починаються з 1 січня 2023 року або після цієї дати). • Виручка, отримана до початку запланованого використання активу, Обтяжливі договори – вартість виконання договору, Посилання на Концептуальну основу – зміни обмеженої сфери застосування до МСБО 16, МСБО 37 та МСФЗ 3, і Щорічні удосконалення МСФЗ 2018-2020 років – зміни МСФЗ 1, МСФЗ 9, МСФЗ 16 та МСБО 41 (опубліковані 14 травня 2020 року і вступають у силу для річних періодів, які починаються з 1 січня 2022 року або після цієї дати). • Реформа базової процентної ставки (IBOR) – зміни МСФЗ 9, МСБО 39, МСФЗ 7, МСФЗ 4 та МСФЗ 16 – Етап 2 (опубліковані 27 серпня 2020 року і вступають у силу для річних періодів, які починаються з 1 січня 2021 року або після цієї дати)

Після звітної дати (31 грудня 2020 року) не відбулося жодний подій, які б могли вплинути на фінансову звітність Компанії за 2020 рік та інформація про які вимагає розкриття в цій фінансовій звітності.

Затверджено Наказом № 09-З за підписом генерального директора Романенка О.О.

2021-02-23

Сторони зазвичай вважаються пов'язаними, якщо вони знаходяться під спільним контролем або якщо одна сторона має можливість контролювати іншу або може мати значний вплив на іншу сторону при прийнятті фінансових чи операційних рішень. При аналізі кожного випадку відносин, що можуть являти собою відносини між пов'язаними сторонами, увага приділяється суті цих відносин, а не лише їх юридичній формі.

BNP Paribas Cardif

BNP Paribas SA

Компанія входить до складу BNP Paribas Group. В звітних періодах Компанія не проводила операцій з материнською компанією та не мала залишків за ними, за винятком операцій з збільшення власного капіталу Компанії та виплати дивідендів акціонерам.

Протягом 2020 року ПрАТ «СК «Кардіф» мало відносини з такими пов'язаними особами, які знаходяться під спільним контролем: • АТ «УКРСИББАНК» (належить до групи BNP Paribas): - є партнером при веденні страхової діяльності ПрАТ «СК «КАРДІФ»; на користь АТ «УКРСИББАНК» нараховується комісійна винагорода, яку Компанія відносить до своїх аквізиційних витрат; - є банком, в якому Компанія тримає кошти на поточних рахунках та розміщує депозити, внаслідок чого отримує процентні доходи. • Компанія GIE BNP Paribas Cardif SA (Франція) надає Компанії інформаційно-консультаційні послуги, які відображені у складі адміністративних витрат. • Компанія BNP Paribas Procurement Tech (Франція) надає Компанії права на використання ПЗ та технічну підтримку, які відображені у складі адміністративних витрат. • Компанія BNP Paribas Net ltd (Велика Британія) надає Компанії послуги Даних WIN (ІТ послуги) та послуги з технічної підтримки, які відображені у складі адміністративних витрат.

До операцій з пов’язаними сторонами також належать витрати Компанії на винагороду основного управлінського персоналу у складі 5 осіб у 2020 році (2019 рік: 5 осіб), які відображені у складі адміністративних витрат. Адміністративні витрати за операціями з основним управлінським персоналом складаються з компенсації основному управлінському персоналу, що включає заробітну плату, короткострокові премії та єдиний соціальний внесок.

Компанія не має активів чи зобов’язань, облікованих за справедливою вартістю. Справедлива вартість фінансових активів та зобов'язань, що відображаються за амортизованою вартістю, станом на 31 грудня 2020 року та 2019 року приблизно дорівнює їх балансовій вартості. Справедлива вартість інструментів із фіксованою процентною ставкою, які не мають ринкових котирувань, була розрахована на основі майбутніх очікуваних грошових потоків, дисконтованих із застосуванням поточних процентних ставок для нових інструментів, що мають подібний кредитний ризик та строк до погашення, який залишився (“Рівень 3” в ієрархії справедливої вартості, крім грошових коштів і їх еквівалентів, віднесених до категорії “Рівень 2”).

Для цілей оцінки МСБО 39 “Фінансові інструменти: визнання та оцінка” встановлює такі категорії фінансових активів: (а) кредити та дебіторська заборгованість, (б) фінансові активи для подальшого продажу, (в) фінансові активи, утримувані до погашення та (г) фінансові активи за справедливою вартістю, зміни якої відносяться на фінансовий результат. Станом на 31 грудня 2020 року та 2019 року всі фінансові активи Компанії були віднесені до категорії “кредити і дебіторська заборгованість”. Станом на 31 грудня 2020 року та 2019 року всі фінансові зобов'язання Компанії були обліковані за амортизованою вартістю.

Для цілей оцінки МСБО 39 “Фінансові інструменти: визнання та оцінка” встановлює такі категорії фінансових активів: (а) кредити та дебіторська заборгованість, (б) фінансові активи для подальшого продажу, (в) фінансові активи, утримувані до погашення та (г) фінансові активи за справедливою вартістю, зміни якої відносяться на фінансовий результат. Станом на 31 грудня 2020 року та 2019 року всі фінансові активи Компанії були віднесені до категорії “кредити і дебіторська заборгованість”. Компанія не має активів, облікованих за справедливою вартістю. Справедлива вартість фінансових активів, що відображаються за амортизованою вартістю, станом на 31 грудня 2020 року та 2019 року приблизно дорівнює їх балансовій вартості. Станом на 31 грудня 2020 року та 2019 року вся сума грошових коштів та їх еквівалентів розміщена в банках з рейтингом uaA та вище (за оцінками рейтингових агентств Fitch, Moody's, “Кредит-Рейтинг” або “Експерт Рейтинг”).

Станом на 31 грудня 2020 року та 2019 року всі фінансові зобов'язання Компанії були обліковані за амортизованою вартістю.

Першочергова відповідальність за управління ризиками Компанії лежить на працівниках Компанії, які ухвалюють рішення, пов’язані з прийомом ризику. Відповідальність за управління ризиками лежить на кожному працівнику Компанії під час виконання своїх поточних обов’язків.

Функція управління ризиками в Компанії здійснюється стосовно наступних ризиків:

- Ринковий ризик;

- Страховий (андеррайтинговий) ризик (включаючи ризики, пов’язані з ціноутворенням та формуванням страхових резервів);

- Кредитний ризик (включаючи кредитні ризики, пов’язані з активами та кредитні ризики, пов’язані із зобов’язаннями);

- Операційні ризики;

- Стратегічний ризик;

- Інші ризики, визначені в Стратегії управління ризиками Компанії (репутаційний ризик, ризик комплаєнсу, ризик учасника фінансової групи).

Компанія здійснює управління ризиками відповідно до чинного законодавства, затвердженої внутрішньої Стратегії управління ризиками та корпоративних принципів управління ризиками, що встановлюються акціонерами Компанії.

Ринковий ризик. Ринковий ризик – це ризик виникнення фінансового збитку, що виникає в першу чергу внаслідок несприятливих змін ринкових параметрів. Ринкові параметри включають в себе валютний ризик та ризик процентної ставки, які схильні до впливу загальних і специфічних коливань ринку.

Валютний ризик. Валютний ризик – це ризик зміни вартості фінансового інструмента внаслідок коливань валютних курсів. Компанія проводить операції переважно в національній валюті України, отже, вона не піддається впливу суттєвого валютного ризику.

У поданій нижче таблиці наведений аналіз валютної балансової позиції Компанії станом на 31 грудня 2020 року:

У поданій нижче таблиці наведений аналіз валютної балансової позиції Компанії станом на 31 грудня 2019 року:

Нижче в таблиці наведено аналіз чутливості прибутку або збитку та капіталу до обґрунтовано можливих змін курсів обміну на звітну дату при незмінності всіх інших змінних:

Ризик процентної ставки. Компанія піддається ризику у зв'язку з впливом коливань домінуючих рівнів ринкової процентної ставки на її фінансовий стан та грошові потоки. Процентна маржа може збільшуватися в результаті таких змін, але може також зменшуватися або приносити збитки в разі непередбачених змін. У Компанії відсутні офіційно оформлена політика і процедури для управління ризиком процентної ставки, оскільки керівництво вважає, що цей ризик для діяльності Компанії є несуттєвим. За станом на кінець кожного звітного періоду у Компанії не було фінансових активів чи зобов’язань зі змінною процентною ставкою. Станом на 31 грудня 2020 року та 2019 року зміни ринкових процентних ставок не мали б впливу на прибуток або збиток і капітал Компанії.

Кредитний ризик. Кредитний ризик – це ризик виникнення фінансового збитку внаслідок зниження рівня платоспроможності контрагента (перестраховика, боржника та будь-якого дебітора), що може в результаті привести до неспроможності контрагента виконати взяті на себе будь-які договірні зобов’язання перед страховиком.

Компанія виділяє кредитні ризики, пов’язані з активами, та кредитні ризики, пов’язані з зобов’язаннями. Кредитні ризики, пов’язані з зобов’язаннями, включають в себе наступні ризики:

- ризик неплатоспроможності перестраховика, що може призвести до невиконання перестраховиком зобов’язань по діючим договорам перестрахування. Компанія здійснює управління таким ризиком шляхом ретельного відбору потенційного перестраховика у відповідності до вимог уповноваженого державного компетентного органу, рівня платоспроможності та корпоративних правил, що встановлюються акціонерами.

- ризик неплатоспроможності агента. Неплатоспроможність агента може призвести до:

(а) неотримання страхових премій страхувальників, що були перераховані на рахунки агента відповідно до укладених договорів страхування, по яким страховик несе відповідальність, але не були перераховані на рахунок страховика.

(б) неотримання відшкодування частки агентської винагороди, що була виплачена агенту при підписанні договору страхування, при достроковому припиненні відповідного договору страхування у випадку наявності домовленостей з агентом про відшкодування частки агентської винагороди.

Управління ризиком неплатоспроможності агента здійснюється шляхом проведення регулярного моніторингу рівня платоспроможності агентів та сум, що знаходяться під ризиком. На основі отриманих даних приймаються рішення в рамках компетенції відповідальних осіб відповідно до корпоративних правил, що встановлюються акціонерами.

Основні статті, у зв'язку з якими у Компанії виникає кредитний ризик, пов'язаний з активами, це гроші та їх еквіваленти та депозити в банках.

Максимальний рівень кредитного ризику Компанії, в цілому, відбивається в балансовій вартості фінансових і страхових активів у балансі.

Компанія розміщує грошові кошти та депозити лише в банках, узгоджених із акціонерами.

Найбільш значна концентрація кредитного ризику Компанії виникає у зв'язку з короткостроковими банківськими депозитами та поточними рахунками у банку, який є пов'язаною стороною Компанії під спільним контролем. Беручи до уваги природу цього контрагента, Компанія вважає, що така концентрація кредитного ризику не призведе до підвищення його рівня.

Операційний ризик. Операційний ризик – це ризик виникнення фінансового збитку внаслідок неадекватного внутрішнього процесу чи збою у виконанні внутрішнього процесу або зовнішніх чинників випадкового чи навмисного характеру. Контроль над операційним ризиком здійснюється шляхом повсякчасної перевірки існуючих процесів на адекватність та відповідність корпоративним правилам та нормам. Для виявлення процесів Компанії, неадекватне виконання яких може призвести до фінансового збитку, Компанія впроваджує систему контролю та обліку інцидентів операційного ризику. У разі виникнення інциденту операційного ризику, в максимально короткий термін (визначений згідно з корпоративними правилами та нормами) даний інцидент має бути задокументовано, його фінансовий вплив має бути оцінено, процес, що призвів до його виникнення, має бути ідентифіковано та має бути складено план з внесення необхідних негайних змін та превентивних заходів. Відповідальність за виявлення та своєчасне подання інцидентів операційного ризику лежить на кожному співробітнику.

Стратегічний ризик. Стратегічний ризик пов'язаний з:

- зовнішнім бізнес-середовищем: це ризик виникнення фінансового збитку внаслідок коливань об’ємів, доходності, витрат у зв’язку з зовнішніми чинниками;

- невідповідним впровадженням стратегії управління ризиками.

У таблиці далі показані зобов'язання з оренди станом на 31 грудня 2020 року за строком погашення, що залишився (поточний договір оренди дійсний до 31 січня 2023 року). Суми у таблиці – це недисконтовані грошові потоки за угодами (до вирахування майбутніх фінансових витрат). Ці недисконтовані грошові потоки відрізняються від сум, відображених у звіті про фінансовий стан, оскільки суми у звіті про фінансовий стан базуються на дисконтованих грошових потоках. Якщо сума, що підлягає виплаті, не є фіксованою, сума в таблиці визначається виходячи з умов, існуючих станом на кінець звітного періоду. Валютні виплати перераховуються із використанням обмінного курсу спот станом на кінець звітного періоду.

Ризик ліквідності – це ризик того, що підприємство зіткнеться з труднощами при виконанні фінансових зобов'язань. Компанія щодня стикається з вимогами оплати від постачальників товарів і послуг та заявами страхувальників (вигодонабувачів) за договорами страхування про страхові випадки. Компанія має достатньо коштів для виконання більшості перерахованих вимог. Крім того, надходження грошових коштів, пов'язані з доходом від страхових премій, також є джерелом грошових ресурсів для виконання поточних зобов'язань. Станом на 31 грудня 2020 року та 2019 року всі фінансові зобов'язання Компанії погашаються за вимогою або протягом 1 місяця після закінчення звітного періоду, окрім зобов’язання з оренди. Недисконтовані грошові потоки за фінансовими зобов'язаннями згідно з договорами, окрім зобов’язань з оренди, приблизно дорівнюють балансовій вартості даних фінансових зобов’язань. Термін погашення дебіторської заборгованості в основному не перевищує одного місяця.

Періоди погашення відстрочених аквізиційних витрат наведено нижче.

Керівництво очікує, що сума забезпечень станом на 31 грудня 2020 року буде використана протягом 2021 року.

Податкове, валютне та митне законодавство України може тлумачитися по-різному й часто змінюватися. Відповідні місцеві та центральні органи можуть оскаржувати тлумачення цього законодавства керівництвом Компанії та його застосування до операцій і діяльності Компанії. Податкові органи України можуть займати більш агресивну позицію у своєму тлумаченні законодавства та проведенні податкових перевірок, застосовуючи більш складний підхід. Ці фактори в поєднанні з зусиллями податкових органів, спрямованими на збільшення податкових надходжень у відповідь на зростання бюджетного тиску, можуть призвести до збільшення рівня і частоти податкових перевірок. Зокрема, існує ймовірність того, що операції та діяльність, які раніше не оскаржувалися, можуть бути оскаржені. В результаті податкові органи можуть нарахувати істотні додаткові суми податків, штрафів та пені. Українське податкове адміністрування поступово посилюється, у тому числі підвищується ризик перевірок операцій, які не мають чіткої фінансово-господарської мети або виконаних за участю контрагентів, які не дотримуються вимог податкового законодавства. Відповідні органи мають право перевіряти податкові питання у фінансових періодах протягом трьох календарних років після їх завершення. За певних обставин перевірки можуть охоплювати більш тривалий період.

Активи у формі права користування – право Компанії використовувати орендовані активи протягом строку оренди. В ході звичайної діяльності Компанія орендує офісні приміщення та паркувальні місця. Договори оренди, як правило, укладаються на встановлений строк від 1 до 3 років.

До 1 січня 2019 року договори оренди основних засобів класифікувалися як операційна оренда. З 1 січня 2019 року оренда визнається як актив у формі права користування з відображенням відповідного зобов'язання, починаючи з дати, на яку орендований актив доступний для використання Компанією.

Компанія визнала такі активи у формі права користування:

Витрати на амортизацію, включені до адміністративних витрат у 2020 році, склали 3 358 тисяч гривень.

Компанія визнала такі зобов’язання з оренди:

Процентні витрати, включені до фінансових витрат у 2020 році, склали 805 тисяч гривень.

Витрати, які стосуються короткострокової оренди та оренди активів з низькою вартістю, які не відображені у складі витрат з оренди, відсутні.

Загальна сума грошових платежів за орендою у 2020 році склала 3 712 тисяч гривень.

Договори оренди не передбачають жодних ковенантів, окрім забезпечення виконання зобов'язань за орендованими активами, які належать орендодавцю.

У таблиці нижче представлено аналіз зобов'язань за фінансовою діяльністю та змін у сумі зобов'язань за фінансовою діяльністю Компанії за кожен представлений у звітності період. Статті таких зобов'язань – це статті, представлені у звіті про рух грошових коштів у складі грошових потоків від фінансової діяльності.

Основні засоби

Торговельна та інша непоточна кредиторська заборгованість, Торговельна та інша поточна кредиторська заборгованість,

Станом на 31 грудня 2020 року та 2019 року актив із відстроченого податку на прибуток був включений до складу необоротних активів, а зобов'язання по сплаті поточного податку на прибуток були включені до складу поточних зобов’язань і забезпечень. Станом на 31 грудня 2020 року Компанія має кредиторську заборгованість по сплаті податку на прибуток в розмірі 206 тисяч гривень (31 грудня 2019 року: 503 тисячі гривень).

Загальні збори акціонерів ПрАТ „СК „Кардіф” 15 червня 2020 року прийняли рішення про виплату дивідендів з нерозподіленого прибутку станом на 31 грудня 2019 року у сумі 10 826 тисяч гривень. Виплата дивідендів акціонерам здійснена в грошовій формі 27 серпня 2020 року. При виплаті дивідендів було сплачено авансовий внесок з податку на прибуток з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, у сумі 318 тисяч гривень, який буде зараховано у зменшення податку на дохід за договорами страхування за ставкою 3%, розрахований відповідно до п.п. 141.1.2 п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України.

1 січня 2015 року вступив у дію Закон України № 71 від 28.12.2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі – "Закон"). У відповідності з цим Законом об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або МСФЗ, на різниці, визначені у Законі.

Таким чином, у 2019-2020 роках Компанія сплачувала податок на прибуток на загальних підставах за ставкою 18% від фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності та відкоригованого на податкові різниці. За результатами 2020 року Компанія отримала від’ємний фінансовий результат і тому не нараховує податок на прибуток за ставкою 18%, відповідно до п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України. Крім того Компанія сплачує податок на дохід за ставкою 3% від суми страхових премій, нарахованих за договорами прямого страхування.

Звірка очікуваних та фактичних податкових витрат представлена нижче:

Компанія не визнавала потенційний відстрочені податкові активи щодо невикористаних перенесених податкових збитків у сумі 1 335 тисяч гривень у зв'язку з відсутністю достатньої впевненості у їх реалізації. Невизнання таких активів не призводить до заниження нарахованої суми податку на прибуток та податку на дохід за договорами страхування у податковій декларації, але мало б вплив на суму відстроченого податку на прибуток, який в свою чергу зменшив би загальну суму витрат з податку на прибуток та податку на дохід за договорами страхування. Через відмінності між МСФЗ та правилами оподаткування в Україні виникають певні тимчасові різниці між балансовою вартістю деяких активів та зобов'язань для цілей фінансової звітності та їхньою податковою базою. Податковий ефект змін таких тимчасових різниць обліковується за ставкою, яка буде застосовуватись при їх реалізації.

Оцінка договорів страхування

Методи, використані при прийнятті рішень про припущення. Страховим резервам і, зокрема, резервам за договорами страхування від нещасних випадків, характерні численні страхові ризики. Найбільш істотні ризики Компанії пов’язані зі страховими відшкодуваннями, які виплачуються за договорами страхування від нещасних випадків, страхування здоров’я на випадок хвороби та страхування фінансових ризиків. Ці ризики детально розглядаються в цій примітці. Географічна концентрація цих ризиків спостерігається в Україні.

Для оцінки зобов’язань щодо виплати відшкодувань Компанія використовує припущення, засновані на власній аналітиці. Аналітичні дані Компанії надходять переважно з її щоквартальних звітів про виплату страхових відшкодувань.

Компанія застосовує метод Борнхуеттера-Фергюсона для оцінки резерву збитків, які виникли, але не заявлені, за договорами страхування майна, страхування фінансових ризиків, страхування від нещасних випадків та страхування здоров’я на випадок хвороби та метод фіксованого відсотка від зароблених страхових премій для договорів страхування вантажів та багажу (вантажобагажу).

Метод Борнхуеттера-Фергюсона – це комбінація порівняльних або ринкових оцінок з оцінками, заснованими на реальному досвіді виплат страхових відшкодувань. Перша оцінка ґрунтується на оцінці ризику, пов'язаного зі страховими преміями. Друга оцінка ґрунтується на виплачених страхових відшкодуваннях або понесених збитках в результаті виплати страхових відшкодувань до теперішнього часу. Результати двох оцінок об'єднуються з використанням формули, яка надає більше ваги оцінці, що ґрунтується на фактичному досвіді виплат з плином часу. Цей метод використовувався при відсутності надійних даних про розвиток збитковості в минулому, які могли б використовуватися при складанні прогнозів (дані про останні роки виникнення страхового випадку і нових напрямках діяльності).

Метод фіксованого відсотка полягає у визначенні резерву збитків, що виникли, але не заявлені, методом фіксованого відсотка у розмірі 10 відсотків від заробленої страхової премії за чотири квартали, які передують звітній даті.

Резерв на неврегульовані вимоги створюється на основі заявлених вимог.

Добровільне страхування від нещасних випадків. Частка добровільного страхування від нещасних випадків становить 28% страхового портфеля Компанії, виходячи з суми чистих премій, зароблених у 2020 році (2019 рік: 25%). Компанія забезпечує страхове покриття від нещасних випадків фізичних осіб.

Нижче у таблиці представлена інформація про розвиток збитковості за добровільним страхуванням від нещасних випадків, яке здійснює Компанія. У таблиці показані зміни витрат на врегулювання страхових вимог протягом одного, двох і т.д. кварталів після настання страхового випадку. Коефіцієнти в таблиці являють собою співвідношення між загальною сумою кумулятивних страхових збитків, заявлених протягом відрізка часу до кінця наступного періоду розвитку збитковості, і загальною сумою кумулятивних страхових відшкодувань, заявлених до кінця поточного періоду розвитку збитковості.