| Опис облікової політики щодо відстроченого податку на прибуток |
Відстрочене податкове зобов'язання визнається у разі наявності тимчасових податкових різниць, що підлягають оподаткуванню.
Відстрочений податковий актив визнається у разі виникнення тимчасових податкових різниць, що підлягають вирахуванню, якщо очікується отримання оподатковуваного прибутку, з яким пов'язані ці тимчасові податкові різниці.
Тимчасова податкова різниця, що підлягає вирахуванню – тимчасова податкова різниця, що призводить до зменшення податкового прибутку (збільшення податкового збитку) у майбутніх періодах. Тимчасова податкова різниця, що підлягає оподаткуванню – тимчасова податкова різниця, що включається до податкового прибутку (збитку) у майбутніх періодах.
Якщо податкові збитки і податкові пільги перенесені на майбутні періоди, то відстрочений податковий актив визнається у разі очікування у майбутньому прибутку, достатнього для використання цих збитків і користування пільгами.
Відстрочений податковий актив не визнається, якщо він виникає внаслідок первісного визнання активу або зобов’язання в результаті господарських операцій, які не впливають на обліковий та податковий прибуток (збиток). Компанія переглядає на кожну звітну дату невизнані відстрочені податкові активи щодо відповідності їх критеріям визнання.
Сума зобов’язання або дебіторської заборгованості з податку на прибуток за поточний та попередній періоди визначається відповідно до податкового законодавства.
Відстрочений податковий актив та відстрочене податкове зобов’язання розраховуються за ставками оподаткування, що діятимуть протягом періоду, у якому будуть здійснюватися реалізація активу та погашення зобов'язання. |
| Опис облікової політики щодо аморизаційних витрат |
Амортизація окремого об’єкта основних засобів розраховується із застосуванням прямолінійного методу, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період корисного використання об’єкта основних засобів, вираженого у роках. Місячна сума амортизації визначається діленням річної суми амортизації на 12 або діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період корисного використання об’єкта основних засобів, вираженого у місяцях.
Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання.
Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів.
Нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів здійснюється протягом наступних строків:
Групи Строки корисного використання, років
група 4 – машини та обладнання 5
з них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації 2
група 5 – транспортні засоби 5
група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі) 4
група 9 – інші основні засоби 12
Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів незалежно від очікуваного строку використання нараховується в першому місяці використання об’єкта в розмірі 100 відсотків його вартості.
Ліквідаційна вартість об’єктів основних засобів, інших матеріальних необоротних активів і нематеріальних активів не розраховується, і для цілей амортизації прирівнюється до нуля. |
| Опис облікової політики щодо витрат на амортизацію нематеріальних активів |
Витрати на придбання нематеріальних активів капіталізуються та амортизуються за прямолінійним методом протягом строків їх корисного використання:
Групи
Строк дії права користування
група 5 – авторське право та суміжні з ним права (право на комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних) тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті відповідно до правовстановлюючого документа, але не менше як 2 роки
група 6 – інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо) відповідно до правовстановлюючого документа
Якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування нематеріальним активом не встановлено, такий строк корисного використання визначається Компанією самостійно. Ліцензії на здійснення страхової діяльності є безстроковими. Вони не амортизуються, але аналізуються в кожному звітному періоді на наявність підстав для знецінення таких активів. Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив уведено в господарський оборот. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу. |
| Опис облікової політики щодо визнання фінансових інструментів |
Первісне визнання фінансових інструментів. Фінансові інструменти, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток чи збиток, спочатку обліковуються за справедливою вартістю. Всі інші фінансові інструменти спочатку обліковуються за справедливою вартістю, скоригованою на витрати, понесені на здійснення операції. Найкращим підтвердженням справедливої вартості при початковому визнанні є ціна угоди. Прибуток або збиток при початковому визнанні визнається лише у тому випадку, якщо існує різниця між справедливою вартістю та ціною угоди, підтвердженням якої можуть бути інші поточні угоди з такими ж фінансовими інструментами, що спостерігаються на ринку, або методики оцінки, які у якості базових даних використовують лише дані з відкритих ринків.
Усі операції із придбання або продажу фінансових активів, що передбачають поставку протягом періоду, визначеного законодавством або традиціями ринку (угоди "звичайної" купівлі-продажу), визнаються на дату здійснення угоди, тобто на дату, коли Компанія зобов’язується здійснити поставку фінансового активу. Всі інші операції з придбання фінансових інструментів визнаються тоді, коли суб’єкт господарювання стає стороною договору про придбання фінансового інструменту. |
| Опис облікової політики щодо припинення визнання фінансових інструментів |
Припинення визнання фінансових активів. Компанія припиняє визнання фінансових активів, коли (а) активи погашені або права на грошові потоки від них іншим чином закінчилися або (б) коли Компанія передала права на грошові потоки від фінансових активів або уклала угоду щодо передачі, і при цьому (I) також передала, в основному, всі ризики та вигоди володіння активом або (II) не передавала й не зберігала, в основному, всі ризики та вигоди володіння цими активами, але припинила здійснювати контроль.
Контроль зберігається, коли контрагент не має практичної можливості повністю продати актив незв'язаній стороні, не накладаючи при цьому обмежень на продаж.
Припинення визнання фінансових зобов’язань. Визнання фінансового зобов’язання припиняється, якщо зобов’язання погашене, анульоване або строк його дії минув. Якщо наявне фінансове зобов’язання замінюється іншим зобов’язанням перед тим самим кредитором на суттєво відмінних умовах, або якщо умови наявного зобов’язання значно змінені, то така заміна або зміни обліковуються як припинення визнання первісного зобов’язання і початок визнання нового зобов’язання, а різниця в їх балансовій вартості визнається у звіті про прибуток чи збиток та інший сукупний дохід. |
| Опис облікової політики щодо визначення компонентів грошових коштів та їх еквівалентів |
Грошові кошти та їх еквіваленти включають гроші в касі, гроші на рахунках в банках, інші кошти, а також інші короткострокові ліквідні інвестиції зі строком розміщення не більше трьох місяців, включаючи нараховані відсотки.
Грошові кошти в іноземній валюті обліковуються за перерахунком у гривні за курсом НБУ. |
| Опис облікової політики щодо витрат |
Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами.
Витрати, щодо яких на момент складання фінансової звітності не отримано первинних документів від контрагентів та немає впевненості у фактичному здійсненні господарської операції, визнаються витратами того звітного періоду, в якому первинні документи отримано, якщо сума понесених витрат суттєво не впливає на фінансову звітність попередніх звітних періодів.
Якщо на момент складання фінансової звітності не отримано від контрагента своєчасно первинний документ або отримано копію первинного документа але є впевненість у фактичному здійсненні господарської операції, Компанія має право показати операцію у бухгалтерському обліку на підставі внутрішнього первинного документа (бухгалтерської довідки), складеної працівником Компанії, відповідальним за облік ТМЦ, робіт і послуг. Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:
- попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;
- погашення одержаних позик;
- витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до законодавства України;
- балансова вартість валюти.
До витрат за страховими послугами включаються :
- страхові виплати (страхові відшкодування) - грошові суми, які виплачуються страховиком відповідно до умов договорів майнового страхування, особистого страхування та страхування відповідальності при настанні страхового випадку у межах страхової суми та відображаються у рядку 2070 Звіту про фінансові результати. Страхова виплата (виплата страхового відшкодування) здійснюється згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами договору страхування-вигодонабувача) та страхового акта. Розмір страхової виплати (страхового відшкодування) визначається в страховому акті.
- послуги асистансу – комплекс асистанських послуг, що включає в себе надання виконавцем клієнтам Компанії інформаційної (організаційної) підтримки та/або консультування клієнтів Компанії.
Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до результату від страхової діяльності, поділяються на:
- адміністративні витрати;
- витрати на збут;
- інші витрати операційної діяльності.
Витрати майбутніх періодів. До витрат майбутніх періодів відносяться витрати, які здійснені у звітному періоді, але будуть визнані витратами у звіті про фінансові результати у майбутніх звітних періодах згідно з принципом відповідності доходів і витрат.
До витрат майбутніх періодів Компанії відносяться наступні витрати:
- відстрочені аквізиційні витрати (DAC), що включають витрати на виплату комісійних страховим агентам, що відносяться на витрати майбутніх періодів і амортизуються протягом періоду, за який будуть зароблені відповідні страхові премії; відстрочені аквізиційні витрати розраховуються окремо по кожному напрямку діяльності;
- витрати на обслуговування комп’ютерних програм;
- інформаційно-технічна підтримка та супровід програмного забезпечення;
- сплачені авансом орендні платежі;
- передоплата періодичних видань;
- оплата витрат на медичне страхування співробітників;
- витрати на вивіз безпечних відходів;
- сплата членських внесків
- ЕЦП, сертифікати;
- інші витрати майбутніх періодів. |
| Опис облікової політики щодо фінансових активів |
Депозити в банках – це розміщення коштів у банках з первісним строком розміщення більше трьох місяців. Депозити в банках обліковуються за амортизованою вартістю за вирахуванням резерву на знецінення. |
| Опис облікової політики щодо фінансових інструментів |
Як зазначено нижче, залежно від класифікації фінансові інструменти обліковуються за справедливою вартістю або амортизованою вартістю.
Справедлива вартість – це ціна, яка була б отримана від продажу активу або сплачена за зобов’язанням при звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки. Найкращим свідченням справедливої вартості є ціна на активному ринку. Активний ринок – це такий ринок, на якому операції щодо активів і зобов’язань мають місце із достатньою частотою та в достатніх обсягах для того, щоб забезпечити інформацію щодо ціноутворення на регулярній основі.
Справедлива вартість фінансових інструментів, що торгуються на активному ринку, вимірюється як добуток ціни котирування на ринку за окремим активом або зобов’язанням та їх кількості, що утримується організацією.
Для визначення справедливої вартості фінансових інструментів, за якими відсутня інформація про ринкові ціни із зовнішніх джерел, використовуються такі методи оцінки, як модель дисконтування грошових потоків, модель, заснована на даних останніх угод, здійснених між непов'язаними сторонами, або аналіз фінансової інформації про об'єкти інвестування.
Результати оцінки справедливої вартості аналізуються та розподіляються за рівнями ієрархії справедливої вартості наступним чином: (i) до Рівня 1 відносяться оцінки на основі цін котирування (без коригувань) на активних ринках для ідентичних активів та зобов’язань, (ii) до Рівня 2 – оцінки, отримані з використанням методів, згідно з якими всі суттєві вхідні дані, які використовуються, є наявними для активу чи зобов’язання прямо (наприклад ціна), або опосередковано (наприклад, розраховані на основі ціни) і (iii) оцінки 3 Рівня, які являють собою оцінки, що не базуються виключно на ринкових даних (тобто для оцінки необхідний значний об’єм вхідних даних, які не є наявними на ринку).
Амортизована вартість являє собою вартість при початковому визнанні фінансового інструмента мінус виплати основного боргу плюс нараховані відсотки, а для фінансових активів - мінус будь-яке зменшення вартості для відображення понесених збитків від знецінення. Нараховані відсотки включають амортизацію відстрочених при первісному визнанні витрат на проведення операції та будь-яких премій або дисконту від суми погашення із використанням методу ефективної процентної ставки. Нарахований процентний дохід та нараховані процентні витрати, включаючи як нарахований купон, так і амортизований дисконт або премію (у тому числі відстрочену комісію при первісному визнанні, за наявності такої), не відображаються окремо, а включаються до балансової вартості відповідних статей звіту про фінансовий стан.
Метод ефективної процентної ставки – це метод визнання процентних доходів або процентних витрат протягом відповідного періоду з метою отримання постійної процентної ставки (ефективної процентної ставки) від балансової вартості інструмента. Ефективна процентна ставка – це ставка, яка точно дисконтує розрахункові майбутні грошові виплати або надходження (не включаючи майбутніх збитків за кредитами) протягом терміну дії фінансового інструмента або, у відповідних випадках, протягом коротшого терміну, до чистої балансової вартості фінансового інструмента. Ефективна процентна ставка використовується для дисконтування грошових потоків за інструментами із плаваючою ставкою до наступної дати зміни процента, за винятком премії чи дисконту, які відображають кредитний спред понад плаваючу ставку, зазначену для даного інструмента, або за іншими змінними факторами, які не встановлюються в залежності від ринкового значення. Такі премії або дисконти амортизуються протягом всього очікуваного терміну обігу інструменту. Розрахунок дисконтованої вартості включає всі комісійні та збори, сплачені та отримані сторонами контракту, які складають невід'ємну частину ефективної процентної ставки.
Тимчасове звільнення від МСФЗ 9. Компанія вирішила застосувати тимчасове звільнення від МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» до події, що станеться раніше – або застосування майбутнього стандарту для обліку страхових договорів (МСФЗ 17 «Страхові контракти»), або 1 січня 2021 року. До даної події Компанія продовжуватиме застосовувати МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка». Компанія має право на тимчасове звільнення від МСФЗ 9, оскільки раніше не застосовувала МСФЗ 9, а її діяльність пов'язана зі страхуванням. Сума страхових зобов'язань Компанії є значною у порівнянні з загальною сумою зобов'язань, а частка зобов'язань, пов'язаних зі страхуванням, по відношенню до загальної суми зобов'язань перевищує 90%.
Станом на 31 грудня 2020 року та 2019 року фінансові активи Компанії включали грошові кошти в банках, короткострокові банківські депозити та дебіторську заборгованість і були віднесені до категорії «кредити і дебіторська заборгованість» за МСБО 39.
Станом на 31 грудня 2020 року та 2019 року всі фінансові зобов'язання Компанії були обліковані за амортизованою вартістю. |
| Опис облікової політики щодо переведення іноземної валюти |
Активи і зобов’язання в іноземній валюті відображаються у фінансовій звітності у гривневому еквіваленті за офіційним (обліковим) курсом на дату складання звітності або на дату їх визнання.
Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат).
Монетарні активи і зобов’язання в іноземній валюті перераховуються у функціональну валюту за офіційним обмінним курсом НБУ на дату здійснення операції за всією статтею, щомісяця станом на останню дату місяця та на дату балансу. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).
Доходи від операційної курсової різниці та від купівлі-продажу іноземної валюти або витрати від операційної курсової різниці та на купівлю-продаж іноземної валюти, що виникають в результаті розрахунків по операціях в іноземній валюті і від перерахунку монетарних активів і зобов'язань у функціональну валюту за офіційним обмінним курсом НБУ на дату здійснення операції за всією статтею, щомісяця станом на останню дату місяця та на дату балансу згортаються та включаються до інших операційних доходів або інших операційних витрат у фінансовій звітності, що відповідає параграфу 35 МСБО 1 «Подання фінансової звітності».
Немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю і зарахування яких до балансу пов’язано з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на дату здійснення операції.
При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції, на останню дату місяця та на дату балансу застосовується валютний курс, що було встановлено наприкінці попереднього робочого дня, та що діє впродовж всього наступного робочого дня. Основні обмінні курси, що використовувались для перерахунку сум у іноземній валюті, були наступними:
31 грудня 2020 р., 31 грудня 2019 р.,
гривень гривень
1 долар США 28,2746 23,6862
1 євро 34,7396 26,4220 |
| Опис облікової політики щодо функціональної валюти |
Функціональною валютою Компанії є національна валюта України – гривня. |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності фінансових активів |
Знецінення фінансових активів, що обліковуються за амортизованою вартістю. Збитки від знецінення визнаються у складі прибутку або збитку за період по мірі їх виникнення у результаті однієї або більше подій (“події збитку”), що відбулися після первісного визнання фінансового активу та впливають на величину чи строки розрахункових майбутніх грошових потоків, які пов’язані з фінансовим активом або із групою фінансових активів, якщо ці збитки можна оцінити з достатнім рівнем надійності.
Якщо Компанія визначає, що не існує об'єктивних ознак знецінення для фінансового активу, оціненого на індивідуальній основі, незалежно від того, чи є актив індивідуально суттєвим чи ні, він включається до групи фінансових активів із подібними характеристиками кредитного ризику, і ця група оцінюється на предмет знецінення на колективній основі. Основним фактором, який враховує Компанія при оцінці фінансового активу на предмет знецінення, є його прострочений статус. Нижче перелічені інші основні критерії, на підставі яких визначається наявність об'єктивних ознак збитку від знецінення:
• прострочення будь-якого чергового платежу, при цьому несвоєчасна оплата не може пояснюватись затримкою у роботі розрахункових систем;
• дебітор зазнає суттєвих фінансових труднощів, що підтверджує отримана Компанією фінансова інформація контрагента;
• ймовірність банкрутства чи фінансової реорганізації дебітора;
• платоспроможність дебітора погіршилася внаслідок змін загальнонаціональних або місцевих економічних умов, які чинять вплив на діяльність дебітора.
Для колективної оцінки знецінення фінансові активи групуються за схожими характеристиками кредитного ризику. Ці характеристики відносяться до оцінки майбутніх грошових потоків для груп таких активів і свідчать про здатність дебіторів погасити всі належні суми відповідно до контрактних умов у відношенні до оцінюваних активів.
Майбутні грошові потоки в групі фінансових активів, які колективно оцінюються на предмет знецінення, визначаються на основі контрактних грошових потоків, пов'язаних із цими активами, та на основі досвіду керівництва щодо прострочених сум, що виникнуть у майбутньому в результаті минулих збиткових подій, а також успішного повернення простроченої заборгованості. Дані минулих років коригуються з урахуванням поточних існуючих даних для відображення впливу поточних умов, які не впливали на попередні періоди, і для усунення впливу минулих умов, які не існують в даний час.
Якщо умови знеціненого фінансового активу, що обліковується за амортизованою вартістю, переглядаються чи іншим чином змінюються внаслідок фінансових труднощів контрагента чи емітента, знецінення такого активу оцінюється із використанням ефективної процентної ставки, що використовувалася до зміни його умов.
Збитки від знецінення визнаються шляхом створення резерву в розмірі, необхідному для зменшення балансової вартості активу до теперішньої вартості очікуваних майбутніх грошових потоків (не враховуючи майбутніх, ще не понесених кредитних збитків), дисконтованих за первісною ефективною процентною ставкою для даного активу. Розрахунок теперішньої вартості очікуваних майбутніх грошових потоків від фінансового активу, забезпеченого заставою, відображає грошові потоки, що можуть виникнути в результаті звернення стягнення на предмет застави за мінусом витрат на отримання та реалізацію застави, незалежно від того, наскільки ймовірне звернення стягнення на предмет застави.
Якщо в наступному періоді сума збитку від знецінення зменшується, і це зменшення може бути об'єктивно віднесене до події, що настала після визнання знецінення (як, наприклад, підвищення кредитного рейтингу дебітора), раніше відображений збиток від знецінення сторнується шляхом коригування створеного резерву через прибуток або збиток за період.
Активи, погашення яких неможливе, списуються за рахунок сформованого резерву під знецінення після завершення всіх необхідних процедур щодо відшкодування та після визначення остаточної суми збитку. Повернення раніше списаних сум кредитується на рахунок відповідних збитків від знецінення у складі прибутку чи збитку за період. |
| Опис облікової політики щодо податку на прибуток |
Поточний податок на прибуток і відстрочений податок на прибуток (зміна відстрочених податкових активів та зобов'язань) визнаються витратами або доходом у звіті про фінансові результати.
Поточний податок на прибуток визнається зобов'язанням у сумі, що підлягає сплаті. Перевищення сплаченої суми податку на прибуток над сумою, яка підлягає сплаті, визнається передплатою за розрахунками з податку на прибуток.
Сума зобов’язання або дебіторської заборгованості з податку на прибуток за поточний та попередній періоди визначається відповідно до податкового законодавства.
Відстрочений податковий актив та відстрочене податкове зобов’язання розраховуються за ставками оподаткування, що діятимуть протягом періоду, у якому будуть здійснюватися реалізація активу та погашення зобов'язання.
Передплата та зобов'язання з поточного податку на прибуток відображаються у балансі окремими статтями оборотних активів і поточних зобов’язань.
Компанія нараховує податок на дохід згідно підпункту 136.2.1 пункту 136.2 статті 136 Податкового кодексу України (далі – «ПКУ») в розмірі 3 відсотків за договорами страхування від об’єкта оподаткування, що визначається у підпункті 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 ПКУ.
Компанія нараховує податок на прибуток за ставкою визначеною відповідно до пункту 136.1 статті 136 ПКУ, від бази оподаткування, яка визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності Компанії відповідно до МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до ПКУ. |
| Опис облікової політики щодо договорів страхування, та пов'язаних активів, зобов'язань, доходу та витрат |
Договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховий захист (відповідальність страховика) – обов’язок Страховика здійснювати виплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку відповідно до умов договору страхування.
У цілому, Компанія визначає істотний страховий ризик як імовірність того, що при настанні страхової події їй доведеться виплатити страхове відшкодування, сума якого, щонайменше, на 10% більша за суму виплати в разі, якщо страхова подія не настане. Страховий ризик існує, коли на момент підписання договору Компанія не впевнена в таких аспектах: настання страхової події, дата настання страхової події та сума відшкодування по страховій події.
Інвестиційні контракти – це контракти, які передбачають передачу фінансового ризику, але не передбачають передачу значного страхового ризику.
Якщо контракт віднесений до категорії страхових контрактів, він залишається таким до тих пір, поки не припиняться всі права та зобов’язання по ньому або не закінчиться термін їх дії, навіть якщо страховий ризик істотно зменшується протягом цього періоду. Однак інвестиційні контракти можуть бути рекласифіковані в страхові контракти після їх вступу в силу в тому випадку, якщо рівень страхового ризику значно підвищується.
Зароблені страхові премії. Після укладення договору страхування страхові премії враховуються як отримані в момент початку дії страхового захисту (відповідальності страховика/початку дії договору страхування – в залежності від умов договору страхування) та вважаються заробленими на пропорційній основі протягом строку дії відповідного страхового покриття за договором страхування.
Резерв незароблених премій. Резерв незароблених премій являє собою частину частки отриманих премій згідно з чинним законодавством, що стосується незавершеного терміну дії страхового покриття за договорами страхування, які існують станом на кінець звітного періоду, розраховану на пропорційно-часовій основі.
Страхові виплати. Страхові виплати у звіті про фінансові результати включають суми відшкодувань, що були нараховані відповідно до прийнятих рішень про виплату відшкодування пред’явникам вимог.
Резерв на покриття збитків. Резерв на покриття збитків являє собою сукупні розрахунки остаточних збитків і включає резерв неврегульованих вимог і резерв збитків понесених, але ще не заявлених. В обидва вищевказаних резерви включаються витрати на врегулювання. Перший резерв стосується суттєвих вимог отриманих, але не врегульованих станом на кінець звітного періоду. Його розрахунок здійснюється на основі інформації, отриманої Компанією в ході розслідування страхових випадків. Резерв збитків понесених, але ще не заявлених актуарно визначається Компанією за напрямками діяльності та включає допущення, які ґрунтуються на статистиці фактичних виплат і витрат на врегулювання в попередніх роках. Методи таких розрахунків і визначення остаточної суми резервів постійно аналізуються та оновлюються. Коригування, здійснювані в результаті такого аналізу, відображаються у звіті про фінансові результати по мірі їх виникнення. При розрахунках резерву на покриття збитків дисконтування не проводиться, оскільки вимоги про виплату відшкодування і самі виплати надходять і розглядаються досить швидко.
Тест адекватності зобов’язань. Станом на кінець кожного звітного періоду Компанія проводить тести адекватності зобов'язань для перевірки адекватності договірних зобов'язань за вирахуванням відповідних неамортизованих відстрочених аквізиційних витрат. При проведенні цих тестів використовуються поточні оцінки майбутніх грошових потоків, а саме вартість майбутніх страхових виплат за договорами та витрат, пов’язаних із виконанням таких договорів. Різниця (нестача сформованого технічного резерву) визнається як додаткове зобов’язання у відповідному технічному резерві.
Компанія в своїй страховій діяльності розробляє, формує та впроваджує страхові продукти для фізичних та юридичних осіб з видів страхування на які Компанія отримала ліцензії в порядку, встановленому чинним законодавством.
Страхові продукти формуються відповідно до актуарно розрахованих страхових тарифів та на підставі правил страхування, затверджених уповноваженим державним органом.
Відповідно, страхові продукти Компанії формуються за наступними видами страхування:
- добровільне страхування від нещасних випадків;
- добровільне страхування здоров’я на випадок хвороби;
- добровільне страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;
- добровільне страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9 статті 6 Закону України «Про страхування»);
- добровільне страхування фінансових ризиків;
- добровільне страхування вантажів та багажу (вантажобагажу).
В рамках добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) та добровільного страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9 статті 6 Закону України «Про страхування») розроблені продукти страхування:
- платіжних інструментів та майна фізичних осіб (ключів, гаманця, документів) від ризиків викрадення або втрати;
- техніки від ризиків пошкодження або знищення;
- багажу від ризиків знищення, викрадення або втрати;
- іншого рухомого або нерухомого майна від ризиків пошкодження або знищення.
В рамках добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування здоров’я на випадок хвороби розроблені страхові продукти:
- на випадок встановлення інвалідності або смерті;
- на випадок тимчасової втрати працездатності (отримання травми, розлад здоров’я, що потребує госпіталізації або перебування на лікарняному тощо).
В рамках добровільного страхування фінансових ризиків розроблені страхові продукти:
- на випадок вимушеного безробіття у зв’язку із звільненням згідно з Кодексом Законів про Працю;
- на випадок фінансових збитків внаслідок проведення операцій з використанням платіжних інструментів;
- на випадок фінансових збитків при викраденні або знищенні транспортного засобу;
Перелік страхових продуктів та їх умови постійно змінюються залежно від попиту та пропозиції на ті чи інші страхові продукти, маркетингових та технічних рішень, дій конкурентів, і т.п. |
| Опис облікової політики щодо нематеріальних активів та гудвілу |
Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує ймовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.
Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов’язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.
Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс Компанії за первісною вартістю.
Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов’язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.
Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду.
Витрати на придбання нематеріальних активів капіталізуються та амортизуються за прямолінійним методом протягом строків їх корисного використання.
Прибутки і збитки від вибуття нематеріальних активів, які визначаються як різниця між сумою надходжень від вибуття активу та його балансовою вартістю на момент вибуття, відносяться на фінансовий результат. |
| Опис облікової політики щодо статутного капіталу |
Статутний капітал Компанії сформовано за рахунок оплати засновниками повної номінальної вартості акцій грошовими коштами внаслідок приватного розміщення акцій серед засновників Компанії. Розмір статутного капіталу зафіксовано у Статуті Компанії. Розмір статутного капіталу може бути змінено (збільшено чи зменшено) за рішенням Загальних зборів акціонерів у порядку, встановленому чинним законодавством України. |
| Опис облікової політики щодо оренди |
Оренда – це договір або частина договору, згідно якого передається право користування активом протягом певного періоду часу в обмін на відшкодування. Компанія застосовує МСФЗ 16 «Оренда» по відношенню до всіх договорів оренди та суборенди з 1 січня 2019 року.
Договір в цілому або його окремі компоненти є договором оренди, якщо за цим договором передається право контролювати використання ідентифікованого активу протягом певного періоду в обмін на відшкодування.
Для оцінки договору оренди враховуються такі характеристики:
- актив має бути ідентифікованим;
- іншій особі передається право отримувати практично всі економічні вигоди від використання такого активу;
- особа отримує право визначати спосіб використання активу виходячи з його властивостей;
- за орендодавцем залишається право заміни активу з метою ремонту або технічного обслуговування;
- користування активом є платним;
- актив передається на чітко визначений термін.
Орендар може вирішити не застосовувати вимоги визнання активів у формі права користування та зобов’язань з оренди до:
1) короткострокової оренди; та
2) оренди, за якою орендований актив є малоцінним.
В такому випадку орендар визнає орендні платежі, пов’язані з такою орендою, як витрати за прямолінійним або іншим доречним системним методом протягом строку оренди.
Первісна вартість активу у формі права користування має включати:
- величину первісної оцінки зобов’язання з оренди;
- авансові орендні платежі на дату початку оренди або до такої дати за вирахуванням отриманих стимулювальних знижок;
- будь-які початкові прямі витрати, понесені орендарем;
- оцінку витрат, які будуть понесені орендарем при демонтажі та переміщенні базового активу, відновленні ділянки, на якому він розташовується, або відновленні базового активу до стану, яке вимагається за умовами оренди, за винятком випадків, коли такі витрати понесені для виробництва запасів.
Актив у формі права користування обліковується на субрахунках 10 рахунку «Основні засоби».
Одночасно орендар повинен оцінювати зобов'язання з оренди з поступовим зниженням (дисконтування) вартості орендних платежів, які потрібно сплатити в період дії договору.
До витрат періоду потраплятимуть витрати на амортизацію базового активу і фінансові витрати на залишок зобов'язання з оренди.
Витрати на капітальні ремонти можна зараховувати до балансової вартості активу з права користування або обліковувати окремо.
Сума зобов’язання по оренді визнається шляхом дисконтування майбутніх платежів з використанням відсоткової ставки, закладеної в договорі оренди. У випадку, якщо така ставка відсутня, Компанія застосовує ставку залучення додаткових позикових коштів на дату розрахунку.
Договір може передбачати індексацію на індекс інфляції чи інший показник, що має бути врахований при обчисленні поточної вартості орендних зобов’язань на кожну звітну дату.
Зобов'язання з оренди обліковується на рахунку 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями» у частині зобов’язань терміном до 12 місяців, на рахунку 53 «Довгострокові зобов’язання з оренди» у частині зобов’язань терміном більше 12 місяців.
Після початку оренди орендар оцінює зобов'язання з оренди:
а) збільшуючи балансову вартість на відсоткові витрати за фінансовим орендним зобов’язанням;
б) зменшуючи балансову вартість на суми здійснених орендних платежів; та
в) переоцінюючи балансову вартість з метою відобразити будь-які переоцінки або модифікації оренди, або з метою перегляду фіксованих платежів.
Переоцінка вартості права з користування об’єктом оренди та орендного зобов’язання відбувається при зміні умов договору, а саме збільшення суми орендної плати (в тому числі внаслідок індексації) та/або терміну дії договору оренди, зміна (збільшення/зменшення) предмету оренди, зміна порядку розрахунків, проведення поліпшень тощо.
Модифікація договору оренди обліковується як окрема оренда, якщо виконуються такі обидві умови:
1) модифікація розширює сферу дії оренди, додаючи право на використання одного або більшої кількості базових активів; та
2) компенсація за оренду зростає на суму, зіставну з окремо взятою ціною розширення сфери дії оренди, та відповідними коригуваннями такої окремо взятої ціни з метою відображення обставин конкретного договору.
Облік та визнання у фінансовій звітності орендних операцій, активів і зобов’язань має проводитись з урахуванням додаткових угод та юридичних фактів, що впливають на права і обов’язки сторін договору.
В іншому випадку модифікації (змін) договору оренди яка не спричиняє у орендаря виникнення обов’язку обліку договору оренди як окремого договору, орендар повинен здійснити переоцінку зобов’язань за орендою. |
| Опис облікової політики щодо кредитів та дебіторської заборгованості |
Дебіторська заборгованість щодо страхової діяльності включає:
- дебіторську заборгованість за договорами страхування (перестрахування);
- дебіторську заборгованість перестраховиків за страховими виплатами.
Дебіторська заборгованість страхувальників (перестрахувальників) визнається з дати виникнення відповідальності за договором страхування (перестрахування) та є заборгованістю страхувальників (перестрахувальників) зі сплати страхових премій відповідно до договору на звітну дату. Дебіторська заборгованість страхувальників (перестрахувальників) визначається по кожному договору страхування (перестрахування).
Дебіторська заборгованість перестраховиків за виплатами страхового відшкодування визнається в момент визнання кредиторської заборгованості Компанії за виплатами страхового відшкодування та оцінюється відповідно до умов договору перестрахування.
Інша дебіторська заборгованість включає:
- дебіторську заборгованість працівників та інших осіб;
- дебіторську заборгованість постачальників товарів, робіт, послуг, якщо формою розрахунку є попередня оплата;
- іншу дебіторську заборгованість.
Після первісного визнання дебіторська заборгованість на дату балансу відображається за амортизованою вартістю (собівартість мінус виплачена (погашена) на цей момент частина собівартості мінус резерв сумнівних боргів).
Для визначення амортизованої вартості Компанія обчислює величину резерву сумнівних боргів, використовуючи метод застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості, тобто величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.
Формування резерву під дебіторську заборгованість щодо страхової діяльності Компанія здійснює в повному обсязі відповідно до суми фактичної дебіторської заборгованості та розрахункової суми резерву станом на кінець кожного кварталу.
По сумах дебіторської заборгованості щодо страхової діяльності в межах суттєвості резерв сумнівних боргів не формується, дані суми списуються з активів на інші витрати операційної діяльності в момент виникнення.
Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. Згідно з чинним законодавством строк позовної давності для списання безнадійної заборгованості становить 1095 днів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші витрати операційної діяльності. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.
Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших витрат операційної діяльності.
Щокварталу Компанія здійснює інвентаризацію дебіторської заборгованості.
Списання дебіторської заборгованості з балансу здійснюється за бухгалтерською довідкою.
При відкликанні банківських ліцензій у банків-контрагентів на суму коштів на поточних рахунках та суму депозитних вкладів у таких банках створюється резерв сумнівних боргів в розмірі таких коштів, з можливістю визнати заборгованість по грошовим коштам, що знаходяться на поточних рахунках та депозитних вкладах в банках, які проходять процедуру ліквідації, безнадійною та списати за рахунок створеного резерву, якщо ліквідатор не задовольнить вимоги Компанії. |
| Опис облікової політики щодо основних засобів |
Основним засобом визнається матеріальний актив, що призначається для використання у господарській діяльності, вартість якого перевищує 6 000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) якого з дати введення в експлуатацію становить понад один рік. До малоцінних необоротних активів відносяться всі основні засоби, вартість яких дорівнює або менше 6 000 грн.
Основні засоби зараховуються на баланс Компанії за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів.
Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв’язку з частковою ліквідацією об’єкта основних засобів.
Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, включаються до складу витрат.
Прибуток або збиток, що виникає від припинення визнання об'єкта основних засобів, визнається як різниця між чистими надходженнями від вибуття (якщо вони є) та балансовою вартістю об'єкта. |
| Опис облікової політики щодо забезпечень |
Резерви за зобов’язаннями та платежами – це нефінансові зобов'язання, сума й термін яких не визначені. Резерв визнається у разі одночасного дотримання трьох умов:
1) Компанія має існуюче зобов’язання, яке виникло внаслідок якоїсь минулої події;
2) видається вірогідним, що для врегулювання зобов’язання буде потрібне вибуття ресурсів, що містять економічні вигоди;
3) можливо оцінити суму резерву з достатнім ступенем точності. |
| Опис облікової політики щодо визнання доходу від продажу |
Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:
сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;
сума попередньої оплати товарів (робіт, послуг);
надходження, що належать іншим особам;
надходження від первинного розміщення цінних паперів;
сума балансової вартості валюти.
У результаті використання активів Компанії іншими сторонами доходи визнаються у вигляді процентів, роялті та дивідендів:
проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, та розраховуються, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами з урахуванням економічного змісту відповідної угоди;
роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідного договору;
дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.
Умовою визнання відсотків і роялті є імовірність отримання Компанією економічної вигоди, а дивідендів – достовірно оцінений дохід.
Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:
дохід від надання страхових послуг;
інший операційний дохід;
інші фінансові доходи.
Дохід від надання страхових послуг. Бухгалтерський облік доходів від операцій, пов’язаних з укладанням договорів страхування (перестрахування), базується на принципах нарахування та відповідності.
Дохід Компанії у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності за звітний період – це зароблені страхові премії. Зароблені страхові премії визначаються збільшенням суми надходжень страхових платежів за звітний період на суму незароблених страхових премій на початок звітного періоду, зменшенням отриманого результату на суму незароблених страхових премій на кінець звітного періоду. Незароблені страхові премії – частки сум надходжень страхових премій, що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату.
Страхові премії за договорами страхування (перестрахування) визнаються доходами з дати виникнення відповідальності відповідно до договору страхування (перестрахування).
Договір страхування може бути розірваний на вимогу страхувальника або Компанії, якщо це передбачено договором страхування, а також за домовленості сторін. У разі дострокового припинення дії договору страхування Компанія повертає страхувальнику сплачені страхові премії за період, що залишився до закінчення дії договору страхування, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових відшкодувань, що були здійснені за цим договором, якщо інше не передбачено договором страхування. Сума витрат на ведення справи є доходом від страхової діяльності (від надання страхової послуги), так як витрати на ведення страхової справи є складовою частиною страхового тарифу, який застосовується при укладенні договору страхування, і відповідно, частиною страхового платежу, який розраховується на підставі страхового тарифу. Якщо вимоги страхувальника обумовлені порушенням умов договору страхування Компанією, то Компанія повертає страхувальнику сплачені страхові премії в повному обсязі на підставі розпорядження відповідальної особи. |
| Опис облікової політики щодо перестрахування |
У ході нормальної діяльності Компанія передає ризики в перестрахування. Політика Компанії передбачає перестрахування всіх значних ризиків. Сума ліміту залежить від виду страхового продукту.
Договори страхування, передані в перестрахування, не звільняють Компанію від її зобов’язань перед страхувальниками (вигодонабувачами) за укладеними договорами страхування. Активи перестрахування включають суми до отримання від перестрахових компаній по виплачених відшкодуваннях. Кредиторська заборгованість по перестрахуванню являє собою зобов’язання Компанії передати перестраховикам премії з перестрахування. |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої кредиторської заборгованості |
Поточна кредиторська заборгованість за страховою діяльністю. Поточна кредиторська заборгованість за страховою діяльністю включає зобов’язання за виплатами страхових відшкодувань, за розрахунками з перестраховиками, аванси, отримані за договорами страхування, заборгованість з комісійної винагороди страхових агентів, забезпечення на оплату винагороди страховим агентам, забезпечення на оплату другої частини комісійної винагороди страховим агентам.
Зобов’язання за виплатами страхових відшкодувань визнаються на дату затвердження страхового акту, який є підставою для нарахування в бухгалтерському обліку страхового відшкодування, та відображаються в балансі за номінальною вартістю.
Зобов’язання за розрахунками з перестраховиками визнаються на дату початку відповідальності перестраховика за окремим об’єктом перестрахування та відображаються в обліку відповідно до умов договору перестрахування.
Аванси, отримані за договорами страхування – це суми премії, що отримані до виникнення дебіторської заборгованості за нарахованими страховими преміями. У зв’язку з цим отримані суми попередньої оплати відображаються як зобов’язання зі страхування до початку відповідальності по договору страхування.
Заборгованість з комісійної винагороди страхових агентів у бухгалтерському обліку визнається в момент виникнення незалежно від дати підписання актів наданих послуг із агентської винагороди або сплати коштів. Заборгованість з агентської винагороди оцінюється відповідно до внесених страхових платежів за договорами, укладеними за посередництвом повірених, відповідно до умов, зазначених в договорі дорученні з повіреним. |