З 01 січня 2023 року Компанія застосовує МСФЗ 17 "Страхові контракти". Цей стандарт запроваджує суттєві зміни в обліку страхових контрактів та контрактів перестрахування, що має суттєвий вплив на фінансову звітність Компанії в момент першого застосування.
МСФЗ 17 запроваджує нові принципи визнання, оцінки, подання та розкриття інформації про страхові контракти, контракти перестрахування. Модель для оцінки групи контрактів відповідно до МСФЗ 17 базується на оцінці теперішньої вартості майбутніх грошових потоків, пов’язаних із майбутніми та минулими послугами, розподіленими на групу, та на оцінці маржі надання послуг за контрактом, що представляє незароблений прибуток.
МСФЗ 17 запроваджує наступні визначення, які використовує Компанія:
Страховий контракт –контракт, за яким одна сторона (емітент) приймає значний страховий ризик від іншої сторони (держателя страхового полісу), погоджуючись виплатити держателеві страхового полісу компенсацію в разі певної події в майбутньому, настання якої пов'язане з невизначеністю, - страхової події, що справляє на держателя страхового полісу несприятливий вплив
Держатель страхового полісу – cторона, що має право на компенсацію за страховим контрактом у разі настання страхової події.
Період покриття – період, протягом якого Компанія надає послуги страхового контракту. Цей період включає в себе послуги страхового контракту, що пов'язані з усіма преміями в межах страхового контракту.
Страховий ризик – ризик, що не є фінансовим ризиком, який передається від держателя контракту його емітентові.
Страховий ризик виникає, коли Компанія погоджується надати компенсацію держателю страхового полісу, якщо визначена непевна майбутня подія негативно вплине на держателя страхового полісу, з можливістю виплати значно більшої суми за сценарієм, за яким страховий випадок настає, на відміну від сценарію, за яким він не настає, враховуючи мінливість строків платежів. Контракти, які не відповідають визначенню страхового контракту, класифіковані як похідні контракти або сервісні контракти залежно від ситуації. Страхові контракти включають контракти прямого страхування (прийнятого перестрахування), що випущені Компанією.
У цілому, Компанія визначає істотний страховий ризик як імовірність того, що при настанні страхової події їй доведеться виплатити страхове відшкодування, сума якого, щонайменше, на 10% більша за суму виплати в разі, якщо страхова подія не настане. Страховий ризик існує, коли на момент підписання договору Компанія не впевнена в таких аспектах: настання страхової події, дата настання страхової події та сума відшкодування по страховій події.
Страхова подія – майбутня подія, настання якої пов'язане з невизначеністю і яка покривається страховим контрактом, що створює страховий ризик.
Послуги страхового контракту – зазначені нижче послуги, які Компанія надає держателеві страхового полісу за страховим контрактом:
- покриття на випадок страхової події (страхове покриття);
…
Група страхових контрактів – набір страхових контрактів, сформований шляхом поділу портфеля страхових контрактів, як мінімум, на контракти, випущені протягом періоду, що не перевищує одного року, і такі, що при первісному визнанні:
- є обтяжливими, якщо такі є;
- не мають значної вірогідності стати в подальшому обтяжливими, якщо такі є; або
- не належать ні до категорії (а), ні до категорії (б), якщо вони є.
Портфель страхових контрактів – cтрахові контракти, що наражаються на схожі ризики й управління якими здійснюється разом.
Зобов'язання за страховими вимогами (LIC) – обов'язок Компанії:
- перевірити та сплатити дійсні страхові вимоги за страховими подіями, що вже настали, включаючи події, що настали, але за якими не надходило вимог про здійснення страхових виплат, а також інші понесені витрати на страхування; і
- сплатити невключені до пункту (а) суми, що пов'язані з:
- послугами страхового контракту, які вже було надано; або
- будь-якими інвестиційними компонентами чи іншими сумами, що не пов'язані з наданням послуг страхового контракту й які не входять до зобов'язання на залишок покриття.
Зобов'язання на залишок покриття (LRC) – обов'язок Компанії:
- перевірити та сплатити дійсні вимоги за існуючими страховими контрактами стосовно страхових подій, які ще не настали (тобто обов'язок, який стосується тієї частини страхового покриття, строк якої ще не минув); і
- сплатити невключені до пункту (а) суми за існуючими страховими контрактами, що пов'язані з:
- послугами страхового контракту, які ще не надано (тобто зобов'язання, пов'язані з майбутнім наданням послуг страхового контракту); або
- будь-якими інвестиційними компонентами чи іншими сумами, що не пов'язані з наданням послуг страхового контракту й які не було передано до складу зобов'язання за страховими вимогами.
Контрактна сервісна маржа – це компонент активу чи зобов'язання для групи страхових контрактів, що відображає незароблений прибуток, який буде визнано Компанією при наданні послуг у майбутньому.
Контракт перестрахування – страховий контракт, випущений одним суб'єктом господарювання (перестраховиком) для компенсації іншому суб'єктові господарювання страхових виплат на підставі одного або кількох страхових контрактів, випущених таким іншим суб'єктом господарювання (базових контрактів).
Компанія визнає дохід і витрати за такими змінами в балансовій вартості зобов'язання на залишок покриття, як дохід від страхування - у разі зменшення розміру зобов'язання на залишок покриття через надання послуг протягом періоду, що оцінюється з застосуванням пунктів Б120- Б124 МСФЗ 17.
(i) Ідентифікація контрактів у сфері застосування МСФЗ 17
МСФЗ 17 встановлює принципи визнання, оцінки, подання та розкриття інформації про страхові контракти, контракти перестрахування та інвестиційні контракти з умовами прямої участі (УПУ).
Для того, щоб ідентифікувати страхові контракти, які підпадають під дію МСФЗ 17, Компанія перевіряє, чи суб’єкт господарювання за певним контрактом приймає значний страховий ризик від страхувальника та зобов’язується надати страхувальнику компенсацію за негативний вплив, який визначається як невизначений майбутній страховий випадок.
Контракт, що відповідає визначенню страхового контракту, залишається страховим контрактом доти, доки всі права та обов'язки не буде погашено (тобто виконано, анульовано або спливе їх термін), крім як у разі припинення визнання контракту з застосуванням пунктів 74-77 МСФЗ 17 через модифікацію контракту.
(ii) Рівень агрегування
Для цілей оцінки страхові контракти агрегуються у так звані групи страхових контрактів. Це агрегування відбувається для забезпечення того, щоб прибутки визнавалися з плином часу пропорційно до наданих страхових послуг, а збитки визнавалися негайно, коли суб’єкт господарювання визначає, що укладений контракт є обтяжливим. Взаємозалік прибутків і збитків між виявленими групами страхових контрактів не дозволяється.
Страхові контракти розподіляються за групами при первісному визнанні згідно з МСФЗ 17, і Компанія не переглядає даний розподіл за групами у наступних періодах, якщо не існує підстав для припинення визнання, які викладено в МСФЗ 17, пов’язаних з модифікацією страхового контракту, яка вимагає визнати новий контракт. Страхові контракти агрегуються у групи страхових контрактів, враховуючи такі три рівні:
- портфель – контракти, що наражаються на ризики з подібними характеристиками й управління якими здійснюється разом;
- прибутковість – контракти, що належать до однієї й тієї ж самої групи прибутковості, як визначено у МСФЗ 17:
- групи контрактів, що є обтяжливими при первісному визнанні;
- групи контрактів, які при первісному визнанні не мають значної можливості стати згодом обтяжливими;
- групи решти контрактів, що відносяться до даного портфеля;
- когорта – контракти, різниця між датами випуску яких не перевищує один рік.
Компанія розподіляє страхові контракти за групами, враховуючи вищезазначені рівні, таким чином:
- на рівні портфеля:
- на основі характеристик ризиків, на які наражається кожен окремий страховий контракт, а також з урахуванням існуючих процесів управління портфелем страхових контрактів;
- на рівні прибутковості:
- всі контракти обліковуються як прибуткові, якщо немає фактів чи обставин, які вказують на те, що вони не є прибутковими. Прибутковість оцінюється на рівні портфеля згідно з МСФЗ 17, але при цьому оцінка за даний квартал чи рік може бути перенесена на рівень когорти;
- на рівні когорти:
- було прийняте рішення проводити розподіл страхових контрактів– за річними когортами, що дозволяє більш точно розподіляти страхові контракти за їх прибутковістю для цілей оцінки зобов’язань.
Страховий контракт може містити один чи кілька компонентів, на які б поширювалася сфера застосування іншого МСФЗ, якби вони являли собою окремі контракти. Аналіз дозволяє Компанії встановити, що вона не пропонує продукти, які містять компоненти, що являють собою окремі контракти, на які б поширювалася сфера застосування іншого МСФЗ.
(iii) Межі контрактів
Компанія враховує в оцінці групи страхових контрактів усі майбутні грошові потоки в межах кожного контракту у складі групи. Межі контрактів відокремлюють майбутні грошові потоки, що стосуються діючих страхових контрактів, від майбутніх грошових потоків по контрактам, які ще не укладені.
Грошові потоки перебувають у межах страхового контракту, якщо вони випливають із суттєвих прав і обов'язків, що існують протягом звітного періоду, в якому Компанія може змусити держателя страхового полісу сплатити премії або в якому Компанія має дійсне зобов'язання надати держателеві страхового полісу послуги страхового контракту. Дійсне зобов'язання надати послуги страхового контракту завершується тоді, коли:
- Компанія має практичну змогу переоцінити ризики конкретного держателя страхового полісу і, як наслідок, установити ціну або рівень виплат, що повністю відображає ці ризики; або
- виконуються обидва наведені нижче критерії:
- Компанія має практичну змогу переоцінити ризики портфеля страхових контрактів, що містить відповідний контракт, і, як наслідок, установити ціну або розмір виплат, що повністю відображає ризик цього портфеля; і
- розмір премій до дати переоцінки ризиків не враховує ризиків, що стосуються періодів після дати переоцінки.
Для Компанії межі страхових контрактів узгоджуються з датами закінчення страхового покриття за відповідні оплачені періоди страхування, що зазначається в договорі страхування як юридичному документі.
(iv) Методи оцінки
Компанія планує застосовувати до всіх контрактів підхід на основі розподілу премії (PAA) – спрощену модель, яка може бути застосована при оцінці страхових контрактів, період покриття яких становить менше 1 року, або коли її застосування не приводить до значних змін по відношенню до GMM. Згідно з цією моделлю, механізм розрахунку зобов’язання за рештою покриття є аналогічним тому, що застосовується при створенні резерву незароблених премій, без окремого подання RA та CSM, у той час, як зобов’язання за понесеними страховими збитками оцінюється з використанням GMM (без розрахунку CSM).
Переважна більшість договорів страхування (включаючи договори перестрахування з прив’язкою до дати виникнення збитків - loss occuring) мають період покриття один рік або менше. Для інших договорів (включно з договорами перестрахування з прив’язкою до дати підписання договору страхування - risk-attaching) Компанія, виходячи з проведеного аналізу умов договорів, очікує, що таке спрощення забезпечить оцінку зобов'язання на залишок покриття для групи, яка не відрізнятиметься суттєво від оцінки, яку було б одержано в разі застосування GMM.
Зобов'язання на залишок покриття
Оцінка при первісному визнанні
Зобов'язання на залишок покриття визначає зобов’язання Компанії як:
- обов'язок перевірити та сплатити дійсні страхові вимоги за існуючими страховими контрактами стосовно страхових подій, які ще не настали (тобто обов'язок, який стосується тієї частини періоду покриття, яка ще не минула); і
- сплачувати суми за діючими договорами страхування, які не включені у вищезазначений пункт і стосуються:
- ще не наданих послуг за договором страхування (тобто зобов’язання, які стосуються майбутнього надання послуг за договором страхування); або
- будь-яких інвестиційних компонентів або інших сум, які не пов’язані з наданням послуг за договором страхування та які не були віднесені до зобов'язання за страховими вимогами.
При первісному визнанні загальна сума зобов’язань за страховими контрактами включає зобов’язання на залишок покриття.
Згідно із моделлю оцінки PAA не враховується контрактна сервісна маржа, дисконтування та коригування на нефінансовий ризик. В такому випадку зобов'язання на залишок покриття при первісному визнанні дорівнює:
- преміям, одержаним при первісному визнанні, якщо такі є;
- мінус будь-які аквізиційні грошові потоки станом на таку дату, якщо Компанія не вирішить визнавати платежі як витрати; і
- плюс або мінус будь-яка сума, обумовлена припиненням визнання на таку дату:
- будь-якого активу за аквізиційними грошовими потоками; чи
- будь-якого іншого активу чи зобов'язання, попередньо визнаного для грошових потоків, пов’язаних з групою контрактів
Подальша оцінка
При застосуванні підходу PAA Компанія оцінює зобов'язання на залишок покриття станом на кінець кожного наступного звітного періоду таким чином:
- балансова вартість на початок звітного періоду;
- плюс премії, одержані протягом періоду;
- мінус аквізиційні грошові потоки;
- плюс будь-які суми, пов'язані з амортизацією аквізиційних грошових потоків, визнаних як витрати у звітному періоді;
- плюс будь-яке коригування компоненту фінансування;
- мінус сума, визнана як дохід від страхування за послугами, наданими в такому періоді; і
- мінус будь-який інвестиційний компонент, виплачений або переданий у зобов'язання за страховими вимогами.
Контрактна сервісна маржа
При застосуванні підходу PAA контрактна сервісна маржа Компанією не розраховується.
Збитковість страхових контрактів
Оцінка при первісному визнанні
Компонент збитку є складовою зобов’язання на залишок покриття і відображає збитки за групою обтяжливих контрактів. Первісний збиток відокремлюється у фінансовому результаті і коригується в наступних періодах на подальші збитки, сторнування збитків та вивільнення з плином часу таким чином, щоб компонент збитку для групи контрактів дорівнював нулю до завершення періоду покриття групи контрактів.
Компонент збитку встановлюється незалежно від моделі оцінки, що застосовується (тобто він встановлюється для загальної моделі оцінки, методу змінної винагороди та підходу на основі розподілу премії).
Страховий контракт є обтяжливим на дату первісного визнання, якщо грошові потоки виконання (скориговані на нефінансовий ризик та вартість грошей у часі), виділені під контракт, будь-які раніше визнані грошові потоки придбання й будь-які грошові потоки від контракту на дату первісного визнання в цілому являють собою чисте вибуття грошових коштів, що визнається у прибутку або збитку.
Якщо в будь-який час протягом періоду покриття факти та обставини вкажуть на збитковість групи страхових контрактів, то Компанія розраховує різницю між:
- балансовою вартістю зобов'язання на залишок покриття;
- грошовими потоками виконання, що стосуються залишку покриття за групою.
У тому обсязі, в якому грошові потоки виконання, описані в п. (б) вище, перевищують балансову вартість, описану в п. (а) вище, Компанія визнає збиток у прибутку або збитку та збільшує зобов'язання на залишок покриття.
Подальша оцінка
У випадку застосування підходу на основі розподілу премії, оцінка компоненту збитку в наступних періодах здійснюється з використанням того самого методу розрахунку, що й при первісному визнанні.
Зобов'язання за страховими вимогами
Оцінка при первісному визнанні
Зобов'язання за страховими вимогами визначає зобов’язання Компанії як обов'язок суб'єкта господарювання перевірити та сплатити дійсні страхові вимоги за страховими подіями, що вже настали, включаючи події, що настали, але за якими не надходило вимог про здійснення страхових виплат, а також інші понесені витрати на страхування.
При первісному визнанні зобов'язання за страховими вимогами зазвичай дорівнює нулю, оскільки ще не відбулося жодного страхового випадку.
Зобов'язання за страховими вимогами визначаються (окремо для кожного виду страхового випадку) після настання страхового випадку, охоплюючи очікувану виплату претензій за таким страховим випадком, за яким вимоги ще не були повністю виплачені.
Зобов'язання за страховими вимогами охоплює грошові потоки, пов'язані з наданими послугами на звітну дату.
Оцінка цього зобов’язання базується на відповідних оцінках щодо (1) оцінки майбутніх грошових потоків; (2) ставки дисконту; та (3) коригування на нефінансовий ризик, які застосовується до зобов’язань на залишок покриття.
Подальша оцінка
У кожному звітному періоді зобов’язання за страховими вимогами оцінюється як вартість грошових потоків виконання, що пов’язані з наданими в минулому послугами, тобто являє собою найкращу оцінку поточної вартості майбутніх грошових потоків, необхідних для виконання зобов’язання за страховими вимогами і витратами по кожному страховому випадку, включаючи коригування на нефінансовий ризик.
Для всіх методів оцінки на кінець звітного періоду зобов’язання за страховими вимогами визначається як:
- зобов’язання за страховими вимогами на початок звітного періоду, що дорівнює зобов’язанню на кінець попереднього звітного періоду;
- плюс/мінус очікувані грошові потоки, що пов’язані з наданими в минулому послугами;
- плюс збільшення зобов’язання за страховими вимогами і витратами, понесеними, але не сплаченими у звітному періоді;
- плюс/мінус відсотки, нараховані на найкращу оцінку поточної вартості зобов’язань та коригування на нефінансовий ризик протягом звітного періоду за ставками дисконту, що застосовувалися при первісному визнанні (locked-in rate);
- плюс/мінус залишкові відсотки, нараховані за поточними ставками дисконту.
Після первісного визнання, Компанія визнає дохід та витрати за такими змінами в балансовій вартості зобов'язання за страховими вимогами:
- витрати на страхові послуги — у разі збільшення зобов'язань через страхові вимоги і витрати, що виникли протягом періоду за винятком будь-яких інвестиційних компонентів;
- витрати на страхові послуги — у разі будь-яких подальших змін у грошових потоках виконання, пов'язаних із понесеними страховими збитками за страховими вимогами за подіями, що сталися та понесеними витратами; та
- фінансові доходи або витрати за страхуванням — у зв'язку з впливом часової вартості грошей і впливом фінансового ризику.
Оскільки переважна більшість страхових вимог врегульовується протягом року з моменту страхового випадку, дисконтування під час оцінки зобовязань за страховими вимогами не здійснювалося.
Активи для аквізиційних грошових потоків
Передоплати, що являють собою аквізиційні витрати, сплачені до їх терміну та до первісного визнання контракту (коли платежі виходять за межі контракту, але є складовою грошових потоків виконання після первісного визнання контракту), не визнаються у складі зобов'язання на залишок покриття до моменту первісного визнання контракту; однак, вони розглядаються як частина активів або зобов’язань за страховим контрактом.
Якщо існують факти чи обставини, які вказують на те, що актив для аквізиційних грошових потоків може бути знецінений, на кінець кожного звітного періоду Компанія визнає збиток від знецінення таким чином, щоб балансова вартість кожного активу не перевищувала очікуваний чистий притік грошових коштів для групи страхових контрактів (тест на знецінення на рівні групи).
(v) Застосовані судження та розрахунки
Оцінки майбутніх грошових потоків
Компанія враховує в оцінці групи страхових контрактів усі майбутні грошові потоки в межах кожного контракту у складі групи. Оцінки майбутніх грошових потоків містять в собі, в неупереджений спосіб, усю доступну Компанії обґрунтовано необхідну та підтверджувану інформацію, яка доступна без надмірних витрат чи зусиль, про суму, строки й невизначеність відповідних майбутніх грошових потоків.
Компанія оцінює суми майбутніх грошових потоків за наявними контрактами враховуючи:
- грошові потоки в межах страхового контракту;
- інформацію про вимоги про здійснення страхових виплат, вже заявлені держателями страхових полісів;
- іншу інформацію про відомі або оціночні характеристики страхових контрактів;
- історичні дані про власний досвід Компанії, підкріплені, за необхідності, історичними даними з інших джерел;
- поточні очікування стосовно майбутніх подій, що можуть позначитись на таких грошових потоках.
Якщо потоки можуть бути визначені на рівні індивідуального договору страхування, то Компанія визначає їх таким чином, а потім об’єднує потоки за договорами, які належать до однієї групи. Потоки, які не визначено на рівні індивідуальних контрактів та рівні груп контрактів, алокуються Компанією на відповідні групи із застосуванням систематичних та раціональних підходів.
Договори перестрахування моделюються на тій самій основі, що й договори страхування. Однак, беручи до уваги особливості договорів перестрахування, при первісному визнанні (та так само, як і на кожну наступну звітну дату), очікувані майбутні грошові потоки включають оцінки майбутніх грошових потоків від базових страхових контрактів, які будуть випущені власником, але які знаходяться в межах виданих договорів перестрахування.
Ставки дисконту
Компанія коригує оцінки майбутніх грошових потоків для відображення часової вартості грошей і фінансових ризиків, пов'язаних із такими грошовими потоками, в тому обсязі, в якому фінансові ризики не враховано в оцінках грошових потоків.
Для грошових потоків у гривні Компанія використовує як криві дисконтування базові криві безкупонної дохідності за моделлю Свенссона, що розраховуються і публікуються Національним банком України.
Коригування на нефінансовий ризик
Компанія коригує оцінку теперішньої вартості майбутніх грошових потоків, щоб відображати компенсацію, якої потребує Компанія за те, що приймає на себе невизначеність щодо суми та строків грошових потоків, які виникають в наслідок нефінансового ризику. Коригування на ризик алокується на групи контрактів відповідно до їх ризикового профіля.
Оскільки коригування на нефінансовий ризик відображає компенсацію, яку потребуватиме Компанія за прийняття нефінансового ризику, що виник в результаті невизначеності розмірів і строків грошових потоків, коригування на нефінансовий ризик одночасно відображає:
- ступінь вигоди від диверсифікації, що її Компанія враховує при визначенні компенсації, якої він потребує за прийняття відповідного ризику; і
- як сприятливі, так і несприятливі наслідки у спосіб, що відображає ступінь несхильності суб'єкта господарювання до ризику.
Компанія визначає коригування на нефінансовий ризик для зобов’язання за страховими вимогами за допомогою методу довірчого рівня (confidence level technique).
Застосовуючи метод довірчого рівня, Компанія оцінює ймовірнісний розподіл майбутніх потоків і обчислює величину коригування на ризик як перевищення суми під ризиком (value at risk) за вибраного цільового довірчого рівня над очікуваною приведеною вартістю майбутніх грошових потоків для відповідних ризиків протягом всіх майбутніх років. Цільовий довірчий рівень – 80%. У розрахунках застосовується модель Мака або метод Пуасона з надлишковою дисперсією з бутстрепінгом. Рішення про застосування методу оцінки ґрунтувалося на характеристиках профілю ризику портфеля з метою найкращого відображення невизначеності оцінки, пов’язаної з нефінансовими ризиками.
Компанія застосовує МСФЗ 17 "Страхові контракти" вперше з 01 січня 2023 року. Ця дата є датою переходу на новий стандарт.
Для оцінки фінансових статей на дату переходу Компанія використовує повний ретроспективний підхід (FRA) – метод, за яким суб’єкт господарювання оцінює групи страхових контрактів так, ніби стандарт застосовувався з моменту первісного визнання цих контрактів
При ретроспективному підході Компанія на дату переходу:
- ідентифікує, визнає та оцінює кожну групу страхових контрактів так, ніби МСФЗ 17 застосовувався завжди;
- ідентифікує, визнає та оцінює будь-які активи для аквізиційних грошових потоків так, ніби МСФЗ 17 застосовувався завжди;
- припиняє визнання будь-яких наявних залишків, яких би не існувало в тому разі, якби МСФЗ 17 застосовувався завжди; і
- визнає будь-яку одержану при цьому чисту різницю у власному капіталі.
Опис страхових продуктів. Компанія в своїй страховій діяльності розробляє, формує та впроваджує страхові продукти для фізичних та юридичних осіб з видів страхування, на які Компанія отримала ліцензії в порядку встановленому чинним законодавством.
Страхові продукти формуються відповідно до актуарно розрахованих страхових тарифів та на підставі правил страхування, затверджених уповноваженим державним органом.
Відповідно, страхові продукти Компанії формуються за наступними видами страхування:
- добровільне страхування від нещасних випадків;
- добровільне страхування здоров’я на випадок хвороби;
- добровільне страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9 статті 6 Закону України "Про страхування");
- добровільне страхування фінансових ризиків;
- добровільне страхування вантажів та багажу (вантажобагажу).
В рамках добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) та добровільного страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9 статті 6 Закону України "Про страхування") розроблені продукти страхування:
- платіжних інструментів та майна фізичних осіб (ключів, гаманця, документів) від ризиків викрадення або втрати;
- техніки від ризиків пошкодження або знищення;
багажу від ризиків знищення, викрадення або втрати;
- іншого рухомого або нерухомого майна від ризиків пошкодження або знищення;
- тощо.
В рамках добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби розроблені страхові продукти:
- на випадок встановлення інвалідності або смерті;
- на випадок тимчасової втрати працездатності (отримання травми, розлад здоров’я, що потребує госпіталізації або перебування на лікарняному тощо);
- тощо.
В рамках добровільного страхування фінансових ризиків розроблені страхові продукти:
- на випадок вимушеного безробіття у зв’язку із звільненням згідно з Кодексом Законів про Працю;
- на випадок фінансових збитків внаслідок проведення операцій з використанням платіжних інструментів;
- на випадок фінансових збитків при викраденні або знищенні транспортного засобу;
- тощо.
Страхові продукти не є величиною постійною. Їх перелік та умови постійно змінюються залежно від попиту та пропозиції на ті чи інші страхові продукти, маркетингових та технічних рішень, дій конкурентів, і т.п.
Принципи групування портфелів страхових контрактів.
У зв’язку з запровадженням МСФЗ 17 Компанія веде облік страхових контрактів за гомогенними портфелями (когортами).
Усі страхові контрати групуються за:
- за типом ризику та методом управління;
- за рівнем прибутковості;
- за часом випуску
При групуванні страхових контрактів за типом ризику та методом управління враховується деталізація портфелів страхових контрактів за:
- Страховими продуктами;
- Партнерами, які представляють Компанію при укладанні договорів страхування.
За рівнем прибутковості страхові контракти розділяються на:
- обтяжливі при первісному визнанні;
- такі, де при первісному визнанні вітсутня значна вірогідність стати обтяжливими;
- інші.
За часом випуску страхові контракти розділяються за календарним роком, коли такі контракти були укладені.
Таким чином, схематично когорти страхових контрактів виокремлюються за наступною сукупністю признаків:
Продукт / Партнер / Рівень прибутковості / Рік укладення
Дохід від страхування (згідно з пунктом 83 та пунктами Б120-Б127 МСФЗ 17) відображає надання послуг, передбачених групою страхових контрактів, у розмірі, що відображає ту компенсацію, право на яку суб'єкт господарювання розраховує отримати в обмін на такі послуги,
- відкориговану на вплив фінансування; і
- без включення до неї будь-яких інвестиційних компонентів.
Пункт 83 МСФЗ 17 вимагає, щоб сума доходу від страхування, визнана в періоді, відображала передавання обіцяних послуг у розмірі, що відображає ту компенсацію, право на яку суб'єкт господарювання розраховує отримати в обмін на такі послуги. Сукупна компенсація за групою контрактів містить у собі такі суми:
- суми, пов'язані з наданням послуг, у складі:
- витрат на страхові послуги за винятком будь-яких сум, пов'язаних з коригуванням на нефінансовий ризик, що враховані у (ii), та будь-яких сум, віднесених на компонент збитку за зобов'язанням на залишок покриття;
(iа) сум, пов'язаних з податком на прибуток, що можуть бути безпосередньо віднесені на держателя страхового полісу;
- коригування на нефінансовий ризик за винятком будь-яких сум, віднесених на компонент збитку за зобов'язанням на залишок покриття; і
- контрактної сервісної маржі.
- суми, що стосуються аквізиційних грошових потоків.
Страхові премії за договорами страхування (перестрахування) визнаються доходами з дати виникнення відповідальності відповідно до договору страхування (перестрахування).
Договір страхування може бути розірваний на вимогу страхувальника або Компанії, якщо це передбачено договором страхування, а також за домовленості сторін. У разі дострокового припинення дії договору страхування Компанія повертає страхувальнику сплачені страхові премії за період, що залишився до закінчення дії договору страхування, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових відшкодувань, що були здійснені за цим договором, якщо інше не передбачено договором страхування. Сума витрат на ведення справи є доходом від страхової діяльності (від надання страхової послуги), так як витрати на ведення страхової справи є складовою частиною страхового тарифу, який застосовується при укладенні договору страхування, і відповідно, частиною страхового платежу, який розраховується на підставі страхового тарифу. Якщо вимоги страхувальника обумовлені порушенням умов договору страхування Компанією, то Компанія повертає страхувальнику сплачені страхові премії в повному обсязі на підставі розпорядження відповідальної особи.
До витрат за страховими послугами включаються прямі та непрямі аттрибутивні витрати:
прямі витрати – витрати страховика, які можуть бути безпосередньо віднесені на окремі договори або групи договорів (когорти), або клас страхування:
страхова виплата (страхове відшкодування) - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору майнового страхування, особистого страхування та страхуванні відповідальності при настанні страхового випадку у межах страхової суми. Страхова виплата (виплата страхового відшкодування) здійснюється згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника ( його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами договору страхування-вигодонабувача ) та страхового акта. Розмір страхової виплати (страхового відшкодування) визначається в страховому акті.
послуги асистанс - комплекс асистанських послуг, що включає в себе надання виконавцем клієнтам Компанії інформаційної (організаційної) підтримки та/або консультування клієнтів Компанії. Послуги асистансу призначені виключно для захисту інтересів клієнтів Компанії у разі настання події, що має ознаки страхового випадку за договором страхування, внаслідок чого у клієнта виникає необхідність в інформаційній (організаційній) підтримці, консультації з питань, пов’язаних з виконанням договору страхування, та для запобігання і зменшення збитків внаслідок події, що має ознаки страхового випадку за договором страхування. Детальний перелік послуг зазначається у договорі між Компанією та асистанською компанією.
аквізиційні витрати – пов’язані з укладанням та пролонгацією договорів та можуть включати:
- витрати на комісійну (агентську) винагороду страховим посередникам, пов’язану з діяльністю щодо реалізації страхових продуктів страховим посередником;
- витрати на придбання, розроблення та/або супроводження програмного / інформаційного забезпечення для обслуговування процесу укладання та пролонгації договорів;в) витрати на банківське обслуговування операцій, що виникають під час укладання та пролонгації договорів;
- витрати на мотиваційні програми.
витрати на ведення і обслуговування страхової діяльності , зокрема витрати на сплату податку на дохід за договорами страхування.
непрямі аттрибутивні витрати – витрати страховика, які не можна безпосередньо віднести на окремі договори або сукупність договорів(когорти), або клас страхування та які розподіляються між ними опосередковано з використанням відповідних ключів розподілення:
аквізиційні витрати – пов’язані з укладанням та пролонгацією договорів та складаються з витрат, попередньо віднесених до адміністративних витрат за департаментами (центрами витрат) згідно з результатами аналізу наведеного вище, можуть включати :
- витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату в частині проведеної працівниками страховика роботи або витрати на оплату наданих третіми особами послуг, а саме послуг із: розроблення загальних умов страхових продуктів; проведення актуарних розрахунків з метою визначення розмірів страхових тарифів та/або страхових платежів для укладання та пролонгації договорів, розроблення страхових продуктів; підготовки договорів; оброблення звернень та інформування за допомогою електронних комунікацій та/або поштовим зв’язком клієнтів страховика (потенційних клієнтів страховика) до та під час укладення та пролонгації договору; ведення обліку та проведення платіжних операцій, що виникають під час укладання та пролонгації договорів; управління діяльністю з продажів;
- витрати на електронні комунікаційні послуги та послуги поштового зв’язку, що виникають під час укладання та пролонгації договорів.
витрати на ведення і обслуговування страхової діяльності, що складаються з витрат, попередньо віднесених до адміністративних витрат за департаментами (центрами витрат) згідно з результатами аналізу наведеного вище, можуть включати:
- витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату в частині проведеної працівниками страховика роботи або витрати на оплату наданих третіми особами послуг, а саме послуг із: підготовки, здійснення розрахунків та адміністрування процесу внесення змін до договорів; проведення актуарних розрахунків із визначення суми технічних резервів та надання інформації для підготовки регуляторної, фінансової та податкової звітності; ведення обліку та проведення платіжних операцій, що виникають під час адміністративної діяльності; управління адміністративною діяльністю; підготовки, формування та подання регуляторної, фінансової, податкової та іншої звітності страховика; погодження умов, адміністрування, укладання та здійснення розрахунків за договорами вихідного перестрахування; управління, адміністрування страхової діяльності страховика; навчання працівників з реалізації та страхових посередників щодо порядку та умов здійснення страхування; рекламування та маркетингу умов страхових продуктів, договорів;
- витрати на відрядження, страхування працівників страховика, пов’язані з виконанням ними роботи з адміністрування страхової діяльності страховика;
- витрати на проведення маркетингових та рекламних заходів щодо страхових продуктів;
- витрати на оплату послуг оренди та ремонту офісних приміщень, комунальних та інших витрат на обслуговування, охорону та утримання цих приміщень, включаючи їх амортизацію, які використовуються страховиком під час адміністрування страхової діяльності;
- витрати на придбання, утримання, ремонт, охорону та обслуговування транспортних засобів, інших основних засобів, включаючи їх амортизацію, які використовуються страховиком під час адміністрування страхової діяльності;
- витрати на юридичних та інших послуг, що надаються третіми особами під час адміністрування страхової діяльності;
- витрати на придбання, розроблення та/або супроводження програмного / інформаційного забезпечення, яке використовується страховиком під час обслуговування страхової діяльності;
- матеріальні витрати, що виникають під час адміністрування страхової діяльності страховика;
- витрати на електронні комунікаційні послуги та послуги поштового зв’язку, що виникають під час адміністрування страхової діяльності страховика.
витрати на врегулювання збитків – пов’язані з урегулюванням заявлених збитків (вимог), що виникли у зв’язку з настанням подій, що мають ознаки страхового випадку, та складаються з витрат, попередньо віднесених до адміністративних витрат за департаментами (центрами витрат) згідно з результатами аналізу наведеного вище, можуть включати:
- на оплату праці та нарахування на заробітну плату в частині проведеної працівниками страховика роботи або витрати на оплату наданих третіми особами послуг, а саме послуг із: адміністрування процесу повідомлення, прийняття рішення про визнання випадку страховим і здійснення страхової виплати або про визнання випадку не страховим та/або про відмову в страховій виплаті (у виплаті страхового відшкодування), документування події, що містить ознаки страхового випадку; ведення обліку та проведення платіжних операцій, що виникають під час врегулювання заявлених збитків (вимог); оброблення звернень та інформування за допомогою електронних комунікацій та/або поштовим зв’язком клієнтів страховика або заявників під час врегулювання заявлених збитків (вимог); управління процесом врегулювання збитків (вимог);
- на оплату послуг оренди та ремонту офісних приміщень, комунальних та інших витрат на обслуговування, охорону та утримання цих приміщень, які використовуються страховиком для врегулювання заявлених збитків (вимог);
- на електронні комунікаційні послуги та послуги поштового зв’язку, що виникають під час врегулювання заявлених збитків (вимог).
Витрати на страхові послуги, понесені за страховими контрактами, визнаються у звіті про прибуток чи збиток та інший сукупний дохід у тому періоді, в якому вони понесені, і включають збитки за страховими вимогами (за вирахуванням сум отриманих регресів), інші витрати на страхові послуги, амортизацію аквізиційних витрат, збитки і сторно збитків за обтяжливими контрактами, а також збитки і сторнування збитків від знецінення активів за аквізиційними грошовими потоками.
Чистий результат перестрахування складається з вартості перестрахування за вирахуванням відшкодування витрат на страхові послуги перестраховиками. Вартість перестрахування визнається у звіті про прибуток чи збиток та інший сукупний дохід у тому періоді, в якому послуги отримано від перестраховика протягом періоду покриття. Відшкодування витрат на страхові послуги, отримані від перестраховиків, визнаються у звіті про прибуток чи збиток та інший сукупний дохід у тому періоді, в якому відшкодовані страхові вимоги та інші витрати на страхові послуги, включаючи будь- які зміни очікувань щодо цих сум, а також відшкодування та сторно відшкодування компоненту збитків. Формування компоненту відшкодування збитків і подальше збільшення або зменшення компоненту відшкодування збитків, пов'язане з майбутніми послугами, відображається у складі чистого результату перестрахування.
Чисті фінансові доходи або витрати за страховими контрактами й утримуваними контрактами перестрахування, які подані у звіті про прибуток чи збиток та інший сукупний дохід, складаються переважно зі змін у балансовій вартості страхових контрактів і контрактів перестрахування внаслідок впливу вартості грошей у часі. Фінансові доходи і витрати виникають у зв'язку із впливом дисконтування грошових потоків виконання у складі активу за страховими вимогами та зобов'язання за страховими вимогами з використанням поточних ставок дисконту.
Аванси отримані від страхувальників – це суми, що отримані до виникнення дебіторської заборгованості за нарахованими страховими преміями. У зв’язку з цим отримані суми попередньої оплати відображаються як нестрахові зобов’язання до початку відповідальності по договору страхування.
